прилітати[приліта́ти]

приліта́ти - а ю, - а єш, недок. , прилет і ти, -еч у , -ет и ш, док. 1》 Летячи, з'являтися де-небудь. || Прибувати літаком. || Проносячись у повітрі, падати. || Раптово з'являтися (про казкових і міфічних істот). || Починатися (про вітер, бурю). || Доноситися (про звуки). || перен. , розм. Несподівано прибувати (про лист, звістку). || перен. , розм. Раптово наставати (про пору року, доби, про якийсь час). || перен. , розм. З'являтися (про думки, сни і т. ін.). 2》 розм. Швидко, поспішно прибігати, приходити, приїжджати куди-небудь. || Швидко прибувати куди-небудь (про засоби пересування по воді, по землі).

ПРИЛІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИЛЕТІ́ТИ, ечу́, ети́ш, док. 1 . З'являтися де-небудь, пересуваючись у повітрі. Чи ж соловейко ж то прилітав до моєї хати? (І. Нечуй-Левицький); Бджоли безперервно прилітали пити воду (Ю. Яновський); Прилетіла зозуленька, Сіла на калині; Закувала жалібненько (Я. Щоголів); В долинці біля обсмиканого, схожого на гриб стогу заспівали жайворонки, що так зарання прилетіли в цьому році (М. Стельмах); * Образно. Ти [музо] знову на поміч прийшла, а “Кобзарем” прилетіла до мене... (Панас Мирний); // Прибувати літаком. – Так ось, цими днями прилітає з Москви мій син (О. Довженко); – А коли ти вже прилетиш до нас, Петрику, на своєму? На тому, що швидше звуку? (О. Гончар); // Проносячись у повітрі, падати. Прилітав потім тихий журливий сніг і творив мертву пустиню, заповнюючи пропасті до самих країв (Г. Хоткевич); – Ми не бачили, звідки прилетів перший набій. Тільки…