припиняти[припиня́ти]

припиня́ти - я ю, - я єш, недок. , припин и ти, -пин ю , -п и ниш, док. , перех. 1》 Зупиняти рух кого-, чого-небудь, перев. на якийсь час. || у сполуч. зі сл. трохи. Змушувати кого-, що-небудь рухатися повільніше. || Змушувати кого-небудь зупинятися (про щось). 2》 у сполуч. зі сл. хода, хід, рух, біг. Переставати рухатися; зупинятися. || у сполуч. зі сл. трохи. Рухатися повільніше. 3》 Зупиняти потік чого-небудь. || Переставати постачати кого-небудь чимсь. 4》 Переривати яку-небудь дію, процес, стан і т. ін., що триває. || Змушувати кого-небудь перестати робити щось. || Змушувати кого-небудь замовкнути. || Змушувати кого-небудь поводити себе відповідно до встановленого порядку; не давати безчинствувати. || Скасовувати чинність чого-небудь. || у сполуч. зі сл. справа. Відкладати або залишати без завершення. || Бути причиною переривання якої-небудь дії, діяльності, якогось процесу. 5》 Переставати виконувати або переривати на якийсь час яку-небудь дію, діяльність, якийсь процес. || Замовкати. || у сполуч. зі сл. себе. Робити над собою зусилля; стримуватися.

ПРИПИНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРИПИНИ́ТИ, пиню́, пи́ниш, док., що. 1 . Зупиняти рух кого-, чого-небудь, перев. на якийсь час. – Тпрру-у-у! Годі! – мовив Яким, припиняючи гнідка, і стрибнув з воза (Панас Мирний); Вона бігла б, та боялась, що її припинять, догадаються, що тікає (Б. Грінченко); – От не думав, що зустрінуся, – і він нарочито припинив коня, надіючись на те, що старий зникне за бугром (Григорій Тютюнник); // у сполуч. зі сл. трохи. Змушувати кого-, що-небудь рухатися повільніше. – Коли старостів пришлеш? – скрикнула Гашіца роздратовано в саме ухо Йонові. Йон припинив трохи коні (М. Коцюбинський); // Змушувати кого-небудь зупинятися (про щось). Пробігла [Левантина] верстов зо дві. І враз думка одна припинила її (Б. Грінченко). 2. у сполуч. зі сл. хода, хід, рух, біг. Переставати рухатися; зупинятися. Не припиняючи ходи, він помаленьку оглянувся і, коли переконався, що більше вже за ним ніхто не стежить, пішов навпростець (Б. Антоненко-Давидович); В лісі почулася голосна розмова. Передні зупинилися наслухаючи. Капітан підняв руку, щоб задні також припинили рух (Григорій Тютюнник); Незвично бачити, як біля одного з курганів, де газик припиняє свій біг, з нього виходить людина – одинока людина (О. Гончар); Машина припинила хід на вибої (Іван Ле); // у сполуч. зі сл. трохи. Рухатися повільніше. Оксана мовчки озиралася до тітки і трохи припиняла ходу, щоб не відставала тітка (Л. Яновська). 3. Зупиняти потік чого-небудь. Енергопостачальники припинили подавати струм заводу-боржникові (з газ.); // Переставати постачати кого-небудь чимсь. З нового року може й зовсім припинять видачу жалування (Панас Мирний); Згадав [Микола], як він бідував, коли батько відмовився від нього і припинив всяку допомогу (Олесь Досвітній). 4. Переривати яку-небудь дію, процес, стан і т. ін., що триває. На якийсь час треба було припинити всякі переговори, поки велося судове слідство з Кочубеєм (Б. Лепкий); Шакали раптом припинили гризню й нашорошили гострі вуха: з-за скель почувся неголосний спів (Н. Королева); У графській оранжереї, крім пальм і цитронів, росла туя.., численні м'ясисті алое.., свіже листя яких негри прикладають до ран, щоб припинити кровотечу (О. Донченко); Сходку довелося припинити, проте люди не розходились (О. Гончар); // Змушувати кого-небудь перестати робити щось. Отже, Валентин радить взяти на ключа Нелічку й Мурзика і таким чином припинити дискусію (М. Хвильовий); // Змушувати кого-небудь замовкнути. Вона хотіла вимовитись, але Шрам припинив її, взявши за руку, і рече: – Нічого тут не сталось, пане ясновельможний! (П. Куліш); // Змушувати кого-небудь поводитися відповідно до встановленого порядку; не давати свавільно поводитися. – А як же ми їх [мужиків] будемо припиняти? – сказав писар, – в нас є холодна та й більше ніякого страху на їх не маємо в руках (І. Нечуй-Левицький); Що то воно? батька бити? Треба припинити (Сл. Б. Грінченка); // Скасувати чинність чого-небудь. Апеляційний суд припинив рішення Шевченківського суду (з газ.); // у сполуч. зі сл. справа. Відкладати або залишати без завершення. Незабаром до диблянської волості прийшов наказ: припинити справу з землею і відібрати її поки в Дениса (Б. Грінченко); // Бути причиною переривання якої-небудь дії, діяльності, якогось процесу. З голодом, з холодом та з третьою недугою дочапала [дівчина] щиро аж до московської границі – побралась би й далі, та вже смерть заступила й припинила (Марко Вовчок); В руках у неї біліли то викроєні пелюшки, то пошиті вже сорочечки, то мережаний чепчик. Тільки коли її зненацька штовхало в череві, вона припиняла роботу й слухала. Дитина ворушиться! (Б. Антоненко-Давидович). 5. Переставати виконувати або переривати яку-небудь дію, діяльність, якийсь процес. Його очі налились слізьми. Раптом він ухопив шматок свинини й почав заїдати, час од часу припиняючи жування й часто дихаючи (Олесь Досвітній); Коли Вам доводилося чути що про “Сіяча”, то дуже порадували б мене сповістивши, чи видавництво існує, чи припинило свою діяльність (Панас Мирний); Провчився [Улас] два курси, а на третьому змушений був припинити навчання: на зимовій сесії він не набрав потрібної кількості балів, і з нього було знято стипендію (Григорій Тютюнник); // Замовкати. [Тетяна:] Я правду кажу. У Феді ці дні так болять зуби, а він навіть до лікаря не має часу зайти. А чому? [Терещенко:] Тетяно, припини!.. (О. Корнійчук); // у сполуч. зі сл. себе. Робити над собою зусилля; стримуватися. Він обняв її й поцілував. Перший рух її був – випручатись. Але зараз же вона припинила сама себе і скорилась його поцілункові – одному, другому (Б. Грінченко).