припис[при́пис]

ПРИ́ПИС¹, у, ч. 1. Певний порядок, який установили керівні органи держави, установи, підприємства й т. ін. Він велів копати яму так близько своєї границі, як тілько дозволяв урядовий припис (І. Франко); По наших поштових приписах не вільно нічого писати на друкованих речах, що посилаються під опаскою (Леся Українка); Він уже встиг одержати в цейхгаузі постіль і застелити своє ліжко так, як у сусідів, тобто згідно з приписом, який панував у школі (В. Гжицький). 2. Правило, покладене в основу якого-небудь учення, моралі, ідеологічного напряму й т. ін.; канон. Невже справді любов привела її сюди і владно примусила добровільно переступити той високий поріг, який відділяє дівчину від жінки і який суворо охороняється приписами суспільної моралі й церкви? (П. Колесник); Юра .. кликав до себе буйного мужа і читав йому моральні приписи (Г. Хоткевич); Всі приписи божого закону знав він, і ніхто не міг закинути, що за все своє життя ребе Шая порушив хоч один (В. Еллан-Блакитний); Непереможне бажання потягло її туди, в ті дивні країни, де жінка не ховає свого лиця від людей, .. де вона може прокладати шляхи по своїй уподобі, а не за приписами побутового закону – священного наказу чоловіка... (Олесь Досвітній); // Правило співжиття, норма поведінки. Кривдунський, усупереч усім приписам і законам, уважав за нормальні відносини [нормальне ставлення] судді до мужички, щоби на неї насварити, накричати й казати її за двері викинути (Л. Мартович); – Товариство, товариство! – подзвонив виделкою Варава по карафці, намагаючись .. як-небудь зберегти приписи гречності (М. Стельмах). 3. Указівка або порада діяти певним чином; настанова. Вуйко держав мене в вічнім страсі, в вічній погрозі. Строгі його приписи регулювали моє життя так, як накручений годинник (І. Франко); Старшина доповів їй, що всі приписи медицини виконано, він сподівається, що до початку наступу поганка щезне і старший лейтенант зможе повести в бій людей (Ю. Яновський); Ніхто ще ніколи не створив шедевра за чиїмись приписами, підлаштовуючись під чиїсь смаки (з газ.); // Установлена норма в мові, літературі, мистецтві. Винахідливість, вигадка (inventio) спрямовуються в бароковій творчості на формування не новини (як у гораціанській поетиці та в заснованій на ній класицистській стилістиці), а того, що може викликати подив, admiratio – знову таки всупереч гораціанському приписові “не дивуватися (nil admirandi)” (з наук. літ.); // Вимога, обумовлена чим-небудь. З часів давніх нерушні звичаї, Сподобання та примхи людські, Припис моди на всякі случаї, – Ох, які вони будуть тяжкі! (П. Грабовський). 4. перев. мн. Основні правила в якій-небудь ділянці людської діяльності, обумовлені її сутністю; закони. Щодо форми, то є одна строфа задовга: “вона лиш те живить, що має міць тривать” – варто б її справити, щоб не порушувати суворих приписів октави (Леся Українка); Його загін за всіма приписами тактики взяв стражників у кільце (П. Панч); Український майстер дукача творив за приписами української народної творчості (з наук. літ.). ПРИ́ПИС², у, ч. 1. Те, що дописане до якогось тексту; приписка. Вона відірвала той клаптик листа, де був припис до неї, й сховала його (М. Старицький). 2. заст. Прописка. Вмовився [перевізник] з приставом, вернувсь і сказав, щоб бурлаки готували по п'ятнадцять карбованців за припис до кривдянського посаду (І. Нечуй-Левицький).