припливати[приплива́ти]

ПРИПЛИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИПЛИВТИ́, ву́, ве́ш; мин. ч. припли́в, вла́, вло́; ПРИПЛИСТИ́, иву́, иве́ш; мин. ч. припли́в, ила́, ило́; док. 1. Рухаючись у воді, підпливати до чого-небудь. До берега частенько припливала [щука] І щиро куманька свого Карасиками шанувала (Л. Глібов); Лебідь приплив до них і почав пірнати в воду (І. Нечуй-Левицький); // Переміщаючись по воді, прибувати куди-небудь (про транспортні засоби). І в Рим галера приплила (Т. Шевченко); – Коли та дараба припливе, – будемо просити, аби дали нам керму (Г. Хоткевич); // Прибувати водним транспортом куди-небудь. Сидить багач коло моря, Сумно поглядає. Припливають, відпливають, Та все чужі люде, А Івася нема (С. Руданський); Позавчора я розказувала йому, як я злякалась тоді, як він приплив човном .. до нашого города... (І. Нечуй-Левицький); – Орел, а не козак! – каже знов Василь Невольник. – Що, якби таких друзяк припливло хоч дві чайки до Кермана, як я пропадав там у неволі? (П. Куліш); // Приноситися течією. До нашого берега ніщо добре не припливе (приказка); * Образно. У цей час буде сонце над заходом. З дооколичних сіл припливуть на ниви звуки дзвонів і будуть стелитися разом з росою по стернях, по дорогах заблеють вівці і загукають пастухи, по полю будуть орачі викидати плуги з борозен і ладитися додому (В. Стефаник); // перен. Повільно, плавно підходити до кого-, чого-небудь. Вони усе прискорювали темп, вабили один одного руками й очима, припливали й одпливали, солодко омлівали, зручним рухом ухилялись з обіймів і знов гойдались у танці, як чорні лебеді на хвилях (М. Коцюбинський). 2. Прибувати відчутно в якусь частину тіла (про кров). – Чому ви хочете вступити до монастиря? Що спонукало вас до цього поважного наміру? – Кров припливає до голови. Запитання сестри здається їй непристойним (Ірина Вільде); Мишуню охопили могутні почуття, не втілювані доки що в слова, кров відринула від обличчя, знову припливла, вуха стали горіти (Ю. Яновський); // Виступати (про сльози). – Таж ніхто мене не силує, мати правду кажуть, – і знову їй чогось сльози до очей приплили (Леся Українка); // Приходити у великій кількості, натовпом куди-небудь. Калинович стояв серед того хаосу, мов неживий, заплесканий хвилями людей, що припливали й відпливали (І. Франко); На похорон припливла така навала людей, утворилася така тіснява, що Орест, якому здавалося, що він стоїть осторонь, опинився серед самої гущі (Ірина Вільде); // у сполуч. зі сл. сила. Збільшуватися, наростати. Пам'ятаю, що з кожним днем я бадьорішав, невідомо звідки припливали сили і кидали мене на ворога з потроєним запалом (Г. Епік); // перен., у сполуч. зі сл. щастя. З'являтися. – І приплило ж таке несподіване щастя... Сказано: як багатство, то й щастя! (Панас Мирний); // перен. Поставати у свідомості (про думки). Вночі не спалося Галабану .. Думи за думами припливали й відпливали (М. Томчаній); “Коли Федір стомиться, тоді переходити в наступ”, – вирішив він. Ця думка припливла йому до голови під час обіду (І. Багмут).