припій[припі́й]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
ПРИПІ́Й, по́ю, ч. Метал або сплав, який застосовують для з'єднання металевих, мінерало-керамічних та інших деталей за допомогою паяння, для лудіння посуду і т. ін. Найкращий спосіб з'єднування мідних проводів – припаювання скручених кінців м'яким припоєм (з навч. літ.); Для припаювання мінерало-керамічних пластинок можна використовувати і латунний припій (з навч. літ.); Припій олов'янисто-свинцевий застосовується для лудіння посуду і медичної апаратури (з навч. літ.).
Морфологія
іменник · 17 форм · VESUM
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | припі́й | припо́ї |
| Родовий | припо́ю | припоїв |
| Давальний | припо́єві / припо́ю | припоям |
| Знахідний | припі́й | припо́ї |
| Орудний | припо́єм | припоями |
| Місцевий | припо́єві / припо́ї / припо́ю | припоях |
| Кличний | припо́ю | припо́ї |
Переклад
Джерело: e2u.org.ua (Rysin, Starko et al.)
Вікіпедія
Припій
Припі́й — метал, сплав (нелюд) або суміш оксидів, що застосовується для з'єднання металевих, мінерало-керамічних та інших деталей, для лудіння посуду тощо. Процес поєднання деталей за допомогою припою називається паянням. При паянні утворюється міцне з'єднання окремих деталей завдяки заповненню проміжку між ними рідким припоєм, який має нижчу ніж у деталей температуру плавлення, із подальшим його затвердінням.
Джерело: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%B8%D0%BF%D1%96%D0%B9