прирівняти[прирівня́ти]

(докон. до прирівнювати / див. прирівнювати) прирі́внювати -юю, -юєш, недок. , прирівн я ти, - я ю, - я єш, док. , перех. 1》 Визнавати кого-, що-небудь у якомусь відношенні рівним кому-, чому-небудь. || Вважати кого-, що-небудь схожим на когось іншого, щось інше. || Робити рівним із ким-, чим-небудь у якомусь відношенні. 2》 Порівнювати кого-, що-небудь з кимсь, чимсь для встановлення спільного і відмінного.

(докон. до прирівнювати / див. прирівнювати) ПРИРІ́ВНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИРІВНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., кого, що. 1 . Визнавати кого-, що-небудь у чомусь рівним кому-, чому-небудь. Оце, Охріме, побратавсь я з ним, та й обридли мені усі давні приятелі, – бо чи ж до його їх прирівняти? (Марко Вовчок); Ченця до ченця не прирівняти (А. Хижняк); // Уважати кого-, що-небудь схожим на когось іншого, щось інше. Один із моїх товаришів у своєму до мене листі прирівнював нас у цей час до дівчини, що незабаром дожидає в хату сватів (С. Васильченко); Не хочу я нікого прирівняти, Звиняйте, до Свині... Ні, далебі, що ні! (Л. Глібов); // Робити рівним з ким-, чим-небудь у чомусь. Вона мусить відшкодувати зроблені господарем витрати. Це позбавляло волі, прирівнювало до речі... (В. Собко). 2. Порівнювати кого-, що-небудь з кимось, чимось для встановлення спільного і відмінного. [Старшина:] Який же я старий? Адже ж нехай прирівняє до мене якого парубка, чи справиться зо мною? (І. Карпенко-Карий); Гордій витяг з шафи управителеві записи і прирівняв їх до цих (Б. Грінченко).