пристав

ПРИ́СТАВ, а, ч. 1. У Російській імперії – начальник місцевої поліції. В Акерманщині всі нові села ділились на посади; в кожному посаді був пристав, цебто поліція, і староста з писарем замість волосного голови (І. Нечуй-Левицький); Народу – видимо-невидимо. А старців так, мабуть, із цілої волості. Крім того, вся власть: і пристав, і старшина, і ще якісь незнайомі начальники (І. Микитенко). 2. У Московській державі в середньовічну добу – службова особа, що була приставлена до кого-, чого-небудь для нагляду. Деякі з бояр пробували чинити опір, але їх негайно заарештували і посадили під нагляд польських приставів (з навч. літ.). (1) Станови́й при́став – у Російській імперії – начальник поліцейської дільниці в сільській місцевості. Збивши куряву, на пожар прибіг на змилених конях становий пристав (П. Панч); Дядьків я добре пам'ятаю: Степан був діловодом у станового пристава (з мемуарної літ.); (2) Судови́й при́став – у Російській імперії та в сучасній Російській Федерації – чиновник судового відомства, який виконує рішення суду. Повз Романа на легких санчатах проїжджає закутаний башликом судовий пристав (М. Стельмах).