пристань[при́стань]

при́стань -і, ж. 1》 Спеціально обладнане місце на березі водойми з плавучою чи береговою спорудою для причалювання і стоянки суден, їх навантажування й розвантажування, посадки й висадки пасажирів. || Сама плавуча чи берегова споруда такого призначення. || перев. з означ. Вулиця міста або населений пункт, розташований на березі моря або річки. 2》 перен. Місце, де можна укритися, відпочити, знайти притулок і т. ін.; пристановище. В і чна пр и стань — могила, кладовище. 3》 перев. у сполуч. зі сл. тиха, перен. Місце, в якому можна знайти спокій, задоволення і т. ін.; відчуття спокою, задоволення і т. ін. || Людина, яка створює для кого-небудь відчуття спокою, задоволення і т. ін.

ПРИ́СТАНЬ, і, ж. 1 . Спеціально обладнане місце на березі водойми з плавучою або береговою спорудою для причалювання і стоянки суден, їх навантажування й розвантажування, посадки й висадки пасажирів. От і шосе скінчилось: одкрилася вузенька зелена прогалина. Тут пристань для човнів (І. Нечуй-Левицький); Коли пароплав відходив від пристані, Аліна сиділа в жіночій каюті й нізащо не наважувалась вийти на палубу (Ю. Яновський); Він писав, що пришле у Млинки свою доньку Олесю в гості до діда та баби, і просив зустріти її на пристані (О. Донченко); Пристані там не було, ні затоки, де б суднам ховатись; Всюди лиш кручі, та скелі суворі, та рифи стирчали (Борис Тен, пер. з тв. Гомера); // Сама плавуча або берегова споруда такого призначення. Поблизу хатини рибного інспектора ставили тимчасову пристань (М. Трублаїні); Швидкою ходою вони направились до порту і, посідавши на пристані, закинули вуд…