присягатися[присяга́тися]

присяга́тися - а юся, - а єшся, недок. , присягн у тися і присягт и ся, -гн у ся, -гн е шся; мин. ч. присягн у вся, -н у лася, -н у лося і прис я гся, -л а ся, -л о ся; док. , розм. 1》 Твердо обіцяти кому-небудь здійснити щось, підкріплюючи обіцянку якою-небудь клятвою; клястися. || Переконувати, запевняти кого-небудь у правдивості чогось. || Давати присягу вірності в коханні, в подружньому житті. Присяг а тися соб і — приймати яке-небудь тверде рішення; давати собі слово у чомусь. 2》 Те саме, що присягати 1).

ПРИСЯГА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПРИСЯГНУ́ТИСЯ, ПРИСЯГТИ́СЯ, гну́ся, гне́шся; мин. ч. присягну́вся, ну́лася, лося і прися́гся, ла́ся, ло́ся; док., розм. 1 . Твердо обіцяти кому-небудь здійснити щось, підкріплюючи обіцянку якою-небудь клятвою; клястися. – Пам'ятаю, як я присягавсь: помщуся, люто помщуся (М. Коцюбинський); Княгиня завжди вбачала в мені якогось генія і присягалась, що зробить з мене вчену людину (з мемуарної літ.); – Допоможи ще раз. Присягаюся бородою пророка, що більше ніколи не буду тобі докучати своїми справами, тільки врятуй Кульжан... (З. Тулуб); // Переконувати, запевняти кого-небудь у правдивості чогось. – Та я вас і пальцем не торкну, побила б мене свята земля, коли брешу. При свідках присягаюсь... (М. Коцюбинський); Яснопільський дячок Діонісій, вихиливши, щоправда, перед тим куманець медку, присягався, що на власні вуха чув, як у ніч під Новий рік півень три…