присяга[прися́га]

прися́га -и, ж. Урочиста офіційна обіцянка додержувати певних зобов'язань, клятва вірності якій-небудь справі. || Урочиста обіцянка, часто підкріплена згадуванням чогось дорогого, священного для того, хто обіцяє. || Запевнення у правдивості сказаного, у вірності в коханні і т. ін. Давати ( складати , приймати і т. ін. ) присягу . Свідчити під присягою . Військ о ва прис я га — урочиста клятва, що її дає кожний громадянин, вступаючи до лав збройних сил держави.

ПРИСЯ́ГА, и, ж. Урочиста офіційна обіцянка додержувати певних зобов'язань, клятва вірності якій-небудь справі. Після молебня та присяги почались вибори (Панас Мирний); Іде присяга. Присягає Вітчизні відданий моряк (М. Нагнибіда); Присяга вашої вельможності доводить вашу щирість та батьківську дбайливість про свою вітчизну і про нас усіх, але хто вгадає, що призначив Бог? (Б. Лепкий); * У порівн. Знайомі слова зазвучали .. по-новому, як схвильована присяга (О. Донченко); // Урочиста обіцянка, часто підкріплена згадуванням чогось дорогого, священного для того, хто обіцяє. Василь Опанасович покликав Симона у господу й привселюдно взяв з нього присягу, що в дорозі не нап'ється (О. Полторацький); // Запевнення у правдивості сказаного, у вірності в коханні і т. ін. [Руфін:] Я знаю, ти без присяги повіриш, що я не зрадник (Леся Українка); Ей, не люби мене, дівчино! Як хочеш любощів речистих, .…