причетний[приче́тний]

приче́тний -а, -е, до кого – чого , рідше кому , чому . Який має безпосереднє відношення до якої-небудь справи або до когось. || у знач. ім. прич е тний, -ного, ч. ; прич е тна, -ної, ж. ; прич е тні, -них, мн. Людина, яка має безпосереднє відношення до якої-небудь справи або до когось.

ПРИЧЕ́ТНИЙ, а, е, до кого – чого, рідше кому, чому. Який має безпосереднє відношення до якої-небудь справи або до когось. Жду-жду, одповідають: “Ваше діло передано на дослідування, бо ще знайшовся один причетний до його” (А. Тесленко); Сагайда від душі радий йому, як радий усьому па світі, що якоюсь мірою причетне до його першого друга, до Брянського (О. Гончар); Усім, хто причетний до виховання молодого покоління, відомо, як багато важить в системі формування свідомості наших дітей, молоді вивчення рідного краю (з газ.); Окремі частини [матерії], як відособити їх, не причетні чуттям організму (М. Зеров); // у знач. ім. приче́тний, ного, ч.; приче́тна, ної, ж.; приче́тні, них, мн. Людина, яка має безпосереднє відношення до якої-небудь справи або до когось. Він одержав приватного листа від графині Евеліни і згори на чистому полі написав: “Вчинити слідство уважно. Винних і причетних суворо покарати” (Н. Рибак).