причина[причи́на]

причи́на -и, ж. 1》 Явище, яке обумовлює або породжує інше явище; прот. наслідок. 2》 Підстава, привід для яких-небудь дій, вчинків. || Спонукання, міркування, мотиви, якими викликаються які-небудь вчинки. 3》 заст. Непередбачений випадок, скрутні обставини. || Горе, нещастя. 4》 заст. Провина. 5》 розм. За упередженими уявленнями – хвороба, заподіяна чаклунством.

ПРИЧИ́НА, и, ж. 1 . Явище, яке зумовлює або породжує інше явище; протилежне наслідок . Смерті не буде без причини (Номис); Ніколи від страшної катастрофи, що була причиною смерті її мужа і пожару двора, вона не мала спокою (І. Франко); Ярина захворіла. Звичайно, першою причиною цього була старість, літа, але найбільше важило, мабуть, те, що почалась осінь, негода, сльота (С. Скляренко). 2. Підстава, привід для яких-небудь дій, учинків. – Ви думаєте, справді у мене живіт болів? То я тілько так удавав.., щоб знайти причину вискочити з хати (Панас Мирний); Це була непередавана мовчазна дуель двох трудівників, що глибоко люблять один одного, двох чесних і благородних людей, в яких у повсякденному житті було, на жаль, безліч причин не бути ні лагідними, ні добрими (О. Довженко); // Спонукання, міркування, мотиви, що спричинюють які-небудь учинки. – Ти знаєш лучче всіх причину, Чого Еней прип…