приязнь[при́язнь]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
ПРИ́ЯЗНЬ, і, ж. 1. Дружня прихильність до кого-небудь, симпатія (часто взаємна). Степи, гори чи діброви – Все я переходив, Та приязні і любові Ніде не знаходив (П. Грабовський); Княгині просто чомусь подобалась ця дівчина, щось у ній викликало приязнь, довіру (С. Скляренко). 2. Привітне ставлення до кого-небудь. Двері мені відчинив сам Кірхнер. Обличчя його світиться незвичайною приязню (П. Колесник). 3. Потяг до чого-небудь; уподобання. Я повний приязні до сонця і йду просто на нього, лице в лице (М. Коцюбинський); Саїд ладен був відмовитись від своєї приязні до портретів, аби тільки не бути з Любкою віч-на-віч (Іван Ле).
«приязнь» засвідчено в словнику Б. Грінченка (1907). Це один із найповніших домодерних реєстрів української лексики.
Морфологія
іменник · 7 форм · VESUM
| Форма | Позначка |
|---|---|
| при́язні | жін., давальний |
| при́язне | жін., кличний |
| при́язні | жін., місцевий |
| при́язнь | жін., називний |
| при́язню | жін., орудний |
| при́язні | жін., родовий |
| при́язнь | жін., знахідний |
Літературні засвідчення
…жадає від нього неможливого, а він не добродійна установа (ну хібащо трохи звинніший, цього він не заперечував), а такий, як усі? Адже допомогти їй — означало лізти серед білого дня в халепу, і, головне, заради кого? Заради Йосипа, якому він ніколи не симпатизував, попри щиру приязнь до тітки Теклі, яка, зрештою, не доводилася йому ні тіткою, ні навіть далекою кревнячкою, просто за добре серце усі звали її тіткою, і він також, але Йосипа Дмитрик трохи недолюблював, хоч ніколи й не мав із ним нічого до діла, от чомусь не лежала до нього душа, та й годі…
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: e2u.org.ua (Rysin, Starko et al.)