пробачати[пробача́ти]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
пробача́ти I - а ю, - а єш, недок. , проб а чити, -чу, -чиш, док. , перех. , кому і без додатка . Виявляючи поблажливість до кого-небудь, прощати щось; вибачати. Проб а чте (пробач а йте); Прош у проб а чити — а) (кому і без додатка) уживається як вибачення за що-небудь зроблене, як вияв перепрошення; б) уживається у значенні вставного слова для вираження сумніву, протесту, заперечення, незгоди з чим-небудь і т. ін. Проб а чте на [ць о му (цім)] сл о ві — уживається як форма вибачення за вжиті в розмові різкі або непристойні слова. II - а ю, - а єш, недок. , перех. і без додатка , діал. Пророкувати.
ПРОБАЧА́ТИ ¹ , а́ю, а́єш, недок., ПРОБА́ЧИТИ, чу, чиш, док., що, кому і без дод. Виявляючи поблажливість до кого-небудь, прощати щось; вибачати. [Джонатан:] Сам Годвінсон казав, що коли ти покірно прийдеш, повний каяття і скрухи серця, – він тобі пробачить (Леся Українка); Образи не пробачать [Гамалії], з двох слів у бійку лізуть (Григорій Тютюнник); От тільки хліба немає, до сухарика забрали окупанти. Хай він [гість] уже пробачить (О. Гуреїв). Вибача́й (дару́й, пробача́й) / ви́бач (подару́й, проба́ч) на [цьо́му (цім)] сло́ві <�Вибача́йте (дару́йте, пробача́йте) / ви́бачте (подару́йте, проба́чте) на [цьо́му (цім)] сло́ві> див. вибача́ти ; Проси́ти (проха́ти) / попроси́ти (попроха́ти) ви́бачення (проба́чення, ви́бачити, проба́чити) див. проси́ти ; Прошу́ проба́чити див. проси́ти . ◇ (1) Проба́чте / пробача́йте на [цьо́му (цім)] сло́ві <�Проба́чте / пробача́йте за гру́бий ви́слів> кому і без дод. – уживається як форма вибачення за вжиті в розмові різкі або непристойні слова. – При війську держати жінок заборонено. Почнуть говорити, що отаман, пробач на слові, возиться з бабою (М. Старицький); – А ще що ви будували? – допитується інженер .. – Ще ми, пробачте на слові, з Антошком нужник будували (М. Ю. Тарновський); – А це не роман, Рито, а кохання, за яке я буду зубами гризтися. Рита журно похитала головою. – Аби вам пізніше, Броник, не довелося, пробачте за грубий вислів, лікті гризти (Ірина Вільде); – Вночі, як його [Швейка] знову схопив ревматизм, він, пробачте на цім слові, почав співати австрійський гімн (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека). ПРОБАЧА́ТИ ² , а́ю, а́єш, недок., що і без прям. дод., діал. Пророкувати. Що юнаків жде на світі Поза стінами освіти – Шлях легкий чи темна доля, – Пробачать не наша воля (Я. Щоголів).
«пробачати» засвідчено в словнику Б. Грінченка (1907). Це один із найповніших домодерних реєстрів української лексики.
Етимологія
Джерело: Wiktionary
Морфологія
дієслово · 22 форми · VESUM
Інфінітив: пробача́ти
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| 1 особа | пробача́ю | пробача́ємо / пробача́єм |
| 2 особа | пробача́єш | пробача́єте |
| 3 особа | пробача́є | пробача́ють |
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| 1 особа | пробача́тиму | пробача́тимем / пробача́тимемо |
| 2 особа | пробача́тимеш | пробача́тимете |
| 3 особа | пробача́тиме | пробача́тимуть |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| проба́чать | інфінітив |
| пробача | теперішній, однина, 3 ос. |
Синоніми та антоніми
Омоніми
Приповідки
Пробачай другим багато, а собі нічого
Будь надзвичайно вимогливий до самого себе.
Приповідки або українсько-народня філософіяЛітературні засвідчення
…— Там частка та ще десь частка... Боюсь, чи не виникнуть на цьому грунті явища серцевої недостатності? — Щедрому серцю недостатність не загрожує, — аж трохи образилась викладачка. — А якщо ти так настроєна... — Та я пожартувала, — зі сміхом виправдується Світлана. — Пробачте. — Що тут пробачати... Колись зрозумієш, чому стає багатшим той, хто роздає...
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: dmklinger