пробоїна[пробо́їна]

ПРОБО́ЇНА, и, ж. Пробитий, проламаний, прорваний у чому-небудь крізний отвір, прохід. Двері його [палацу] були наглухо забиті; шибки у вікнах .. поцвіли, запліснявіли, – і жалібно вітер свистав у їх чорні пробоїни (Панас Мирний); Досить було б найменшої пробоїни, щоб човен назавжди залишився на дні (М. Трублаїні); * Образно. Здригнулися пробиті в центрі наймані рейтари. Донці вливалися в пробоїну, немов бурхливі хвилі (Я. Качура); // Порушення герметизації. Всередині приміщення розділені на ізольовані відсіки на випадок витікання повітря внаслідок метеоритної пробоїни (з наук.-попул. літ.); // Крізна рана. Врятувало його те, що поблизу була калюжа, він насьорбався холодної з гнилим запахом води, порвав на собі сорочку, затамував пробоїну в голові (Григорій Тютюнник).