промінь[про́мінь]

про́мінь -меня, ч. 1》 Світловий пучок, що виходить із якого-небудь джерела світла чи предмета, який світиться, збирає у фокус або віддзеркалює світло. || перен. Прямі лінії, що розходяться врізнобіч із однієї точки. 2》 перен. Швидкий, несподіваний прояв чого-небудь (щастя, радості, надії і т. ін.). 3》 спец. Напрям поширення енергії хвиль (електромагнітних, світлових і т. ін.). Рентгенівські промені . 4》 іхт. Кісточки плавців водяних тварин.

ПРО́МІНЬ, меня, ч. 1 . Світлова смуга, що виходить із якого-небудь джерела світла чи предмета, який світиться, збирає у фокус або віддзеркалює світло. Перший промінь сонця лягав на море (М. Коцюбинський); Тихо, тихо з неба світить Промінь місяченька, Сидить моя русалонька Біля козаченька (Леся Українка); Чорне небо креслили білі промені прожекторів (П. Панч); В тьмяному світлі каганця блиснули золоті промені ордена (С. Журахович); – Промінь лазера з допомогою оптики мікроскопа фокусується у світлову пляму діаметром до одного мікрона, а то й менше (з наук.-попул. літ.); * Образно. Благословен, хто вигадав маяк, Цей промінь, що спалахує над морем, Надії й віри тріпотливий знак (М. Рильський); * У порівн. В кінці рівної, як промінь, алеї білів і горів вікнами проти сонця високий, з стрункими баштами палац (Ю. Смолич); * Образно. * У порівн. Бійці йшли неквапно, на весь зріст, рухались і пр…