пронос[проно́с]

проно́с -у, ч. Розлад функції травного тракту, який характеризується частими позивами до випорожнення і рідким калом. Алімент а рний прон о с — пронос, зумовлений незбалансованим, нераціональним харчуванням. Дистроф і чний прон о с — пронос, зумовлений тривалим недостатнім харчуванням або виснаженням при тяжкому захворюванні. Ексудат и вний прон о с — пронос, який виникає внаслідок запалення, виразкування чи пухлинного росту в органах травлення. Ентер а льний прон о с — пронос, зумовлений ураженням тонкої кишки. Неврог е нний прон о с — пронос, зумовлений розладом діяльності центральної або периферійної нервової системи. Панкреат и чний прон о с — пронос, зумовлений ураженням підшлункової залози з порушенням її зовнішньосекреторної функції.

ПРОНО́С, у, ч. Те саме, що поно́с 1; діарея. Лікар спитав .. санітара.., чи не було у кадета Біглера блювоти і проносу (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека); У малят під час кору буває пронос, що ще більше знеслаблює організм, створює сприятливі умови для виникнення ускладнень (із журн.); У бджолосімей, що хворіли на пронос або винесли напад мишей чи цвілі, потрібно замінити рамки (з наук.-попул. літ.).