прослідкувати[прослідкува́ти]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
прослідкува́ти - у ю, - у єш, перех. і неперех. Док. до слідкувати .
ПРОСЛІДКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, кого, що і без прям. дод. Док. до слідкува́ти; відстежити. Вона [господиня] обвела очима усе подвір'я станції, прослідкувала, як повз будинок пройшов утомленою ходою робітник (М. Івченко); Повільним рухом правої руки він одгорнув з лоба мокре волосся. Ольга прослідкувала за цим рухом красивого парубка (А. Іщук); [Жураківський:] Хлопець прослідкував, де Мошко ховав свої папери, викрав їх, поніс до людей (С. Васильченко); Без порівняння, без паралелей і аналогій іноді важко зрозуміти .. суть тих чи інших явищ і подій. Вони необхідні для того, щоб прослідкувати, який крок вперед зробило суспільство (з наук. літ.).
Етимологія
Джерело: Wiktionary
Морфологія
дієслово · 16 форм · VESUM
| Форма | Позначка |
|---|---|
| прослідку́ємо | майбутній, множина, 1 ос. |
| прослідку́єм | майбутній, множина, 1 ос. |
| прослідку́єте | майбутній, множина, 2 ос. |
| прослідку́ють | майбутній, множина, 3 ос. |
| прослідку́ю | майбутній, однина, 1 ос. |
| прослідку́єш | майбутній, однина, 2 ос. |
| прослідку́є | майбутній, однина, 3 ос. |
| прослідко́вано | |
| прослідку́ймо | наказовий, множина, 1 ос. |
| прослідку́йте | наказовий, множина, 2 ос. |
| прослідку́й | наказовий, однина, 2 ос. |
| прослідкува́ти | інфінітив |
| прослідкува́ла | минулий, жін. |
| прослідкува́в | минулий, чол. |
| прослідкува́ло | минулий, сер. |
| прослідкува́ли | минулий, множина |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| прослідкувать | інфінітив |
Синоніми та антоніми
Літературні засвідчення
Коли б я тільки міг прослідкувати за вами від ранку до вечора, я переконаний, що знайшов би всі таємниці ваших фантазій.
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: dmklinger