пряний[пря́ний]

ПРЯ́НИЙ, а, е. 1. У коренях, листках чи плодах якого містяться ароматичні або пекучі на смак речовини, що використовуються як прянощі (про рослини). Овочі .. поділяють на такі групи: бульбоплоди..; корнеплоди..; капустяні..; цибулеві..; пряні – зелень кропу, естрагону, чебрецю, васильків, майорану; гарбузові..; томатні..; салатно-шпинатні..;десертні..; зернові (з навч. літ.); Кріп вирощується і використовується населенням України як ароматична пряна трава (з наук.-попул. літ.); Кофе, як виявилося, було тільки загальною назвою вечері й її першим словом. Його змінила легка закуска з гостро приправлених, пряних овочів (Ю. Смолич). 2. Пригот. або зробл. з використанням прянощів. Морських риб, які мають специфічний запах (тріску, пікшу, .. палтуса та ін.), варять у пряному відварі (з навч. літ.); Оселедець пряного засолу. 3. Різкий, але приємний (про запах, смак і т. ін.). Смак коренів [любистку] пряний (з наук. літ.); Коноплі аж сюди кидають пряний запах свій... (Г. Хоткевич); Розтираючи чоботом недокурка, я раптом відчув пряні пахощі дубової кори (П. Колесник); Від квітів ішов задушливий пряний запах (О. Бердник); // Просякнутий різкими, але приємними запахами. Повітря було пряне від невідомих пахощів (З. Тулуб); Стіни її дому ставали прозорі і крізь них вона могла дивитися на повні квітів і пряного духу луги (В_? Шевчук).