прірва[прі́рва]

прі́рва -и, ж. 1》 Провалля зі стрімкими урвищами по краях, велика і глибока яма або яр; стрімке урвище. || Гірська ущелина, на дні якої тече річка, гірський потік; урвище стрімкого правого берега великої ріки. Опин я тися над пр і рвою — потрапляти в скрутне становище. 2》 перен. Незгода або відмінність між ким-, чим-небудь, викликана принциповими суперечностями. 3》 рідко . Яма в річці, морі, де утворюється вир; чорторий. 4》 Місце прориву греблі, загати і т. ін.; вирва. 5》 вульг. Те саме, що пелька 2). || Те саме, що ненажера .

ПРІ́РВА, и, ж. 1 . Провалля із стрімкими урвищами по краях, велика і глибока яма або яр; стрімке урвище. Перед ногами мойого провідника позіхнула чорна безодня, прірва стрімкого, скалистого яру (І. Франко); З усіх боків [скелі] розкриваються темні безодні, стрімкі прірви, яким немає ні початку, ні краю (С. Васильченко); Жінки злякано гукали на метушливу дітвору, радісну і безтурботну, що бігала навколо провалля, часом намагаючись спихнути одне одного в прірву (Олесь Досвітній); * Образно. Скільки раз її доля зрадила, її надії розмела, розбила, потопила в безодній прірві гіркого життя! (Панас Мирний); * У порівн. Андрій перевів очі на вулицю, по якій, немов чорні прірви, залягли тіні будинків (Ю. Бедзик); // Гірська ущелина, на дні якої тече річка, гірський потік; урвище стрімкого правого берега великої річки. Вузька стежка тулилася до скель, щоб не впасти у прірву, в якій божевільно мча…