півустав[півуста́в]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
ПІВУСТА́В, у, ч. Один із типів почерку, середній між уставом і скорописом, у старогрецьких та слов'янських рукописах, що відрізняється від уставу похилістю і меншою чіткістю в начертанні літер та більшим числом скорочень. З другої половини XIV ст. розвивається новий вид письма – “півустав” – простіший обрис букв, менш старанний, дрібніший (з наук. літ.).
Морфологія
іменник · 10 форм · VESUM
| Форма | Позначка |
|---|---|
| півуста́вові | чол., давальний |
| півуста́ву | чол., давальний |
| півуста́ве | чол., кличний |
| півуста́ві | чол., місцевий |
| півуста́вові | чол., місцевий |
| півуста́ву | чол., місцевий |
| півуста́в | чол., називний |
| півуста́вом | чол., орудний |
| півуста́ву | чол., родовий |
| півуста́в | чол., знахідний |
Літературні засвідчення
й з нього намагалися визначити, коли написано рукописа, — Тіхонравов застосував його до кінця XVI в., саме як півустав переходив у скоропис (Слово, 1868 p., стор.
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: Wikidata
Вікіпедія
Півустав
Півуста́в — різновид письма давніх кириличних рукописів, що виник на основі устава, як його спрощений варіант для задоволення зрослої потреби в книгах у зв'язку з розвитком культурного життя суспільства та інтенсифікацією суспільних відносин.
Джерело: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%96%D0%B2%D1%83%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2