підбивати[підбива́ти]

підбива́ти - а ю, - а єш, недок. , підб и ти, підіб' ю , підіб' є ш, док. , перех. 1》 також без додатка . Прибивати що-небудь зі споду чогось або що-небудь до чогось. || Приладновувати, прикріплювати що-небудь з вивороту чогось. || Підставляти підкладку або хутро до верхньої одежі. 2》 Ударом знизу вгору штовхати що-небудь. || у сполуч. зі сл. кашкет, шапка і т. ін. Сунути головний убір вгору, спереду назад. || у сполуч. зі сл. волосся, вуса і т. ін. Рухом руки вгору підправляти зачіску, вуса тощо. || Розтрушуючи, підкидати вгору траву, солому і т. ін. 3》 Легкими ударами, поштовхами робити пухкою, м'якою перину, подушку і т. ін. || Вітром розвівати, розпушувати (пір'я, волосся і т. ін.). || у сполуч. зі сл. тісто, опара і т. ін. Сколочуючи, робити тісто густішим, пухкішим. || Здіймати ногами, колесами і т. ін. (пил, пилюку тощо). 4》 перен. Схиляти, спонукати або під'юджувати до чого-небудь; підмовляти. || Бути причиною, стимулювати виконання якого-небудь вчинку, дії. || Нещирими діями, словами і т. ін. зваблювати, спокушати, знаджувати кого-небудь. || Підбурювати, бунтувати, підмовляти когось проти кого-, чого-небудь. || Бути причиною, стимулювати негативне ставлення до кого-, чого-небудь. Підбивати на гріх . 5》 Ударом, вагою і т. ін. змушувати падати, схилятися кого-, що-небудь або спричиняти пошкодження чогось. || Вбивати або ранити, уражати ударом чи пострілом із чого-небудь. || Вибухом, пострілом виводити з ладу, псувати (бойову техніку, автомашини). 6》 тільки док. , перен. Пригнічувати, позбавляти сили, бадьорості, знесилювати кого-небудь. 7》 Легкими поштовхами посувати що-небудь під щось. || Укладати сіно, морську траву, волос і т. ін., виготовляючи або ремонтуючи меблі. || Ударами виштовхувати, вибивати що-небудь з-під чогось. || Ударами або поштовхами переміщати що-небудь. 8》 перен. Підкоряти своєму впливові, установлювати свою владу; підкоряти. 9》 Підсумовувати після перевірки підрахунків. || Робити підрахунки чого-небудь. || Узагальнюючи, робити висновок.

ПІДБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДБИ́ТИ, підіб'ю́, підіб'є́ш, док. 1. що, також без дод. Прибивати що-небудь зі споду чогось або що-небудь до чогось. Брати зупинилися біля одного перегнутого шевця, який сидів на довбаному стільчику і міцними бруслиновими гвіздками підбивав якомусь здоровому дядькові відірвану підметку (М. Стельмах); – Ви думаєте, що він мені хоч до однієї пари туфель підметки підбив? (М. Руденко); Сидить Скиба на стільчику біля лави, чобота підбиває (А. Головко); // Приладновувати, прикріплювати що-небудь з вивороту чогось. – Я ж казав тобі, Григоре, ще вчора шлею буланому повстю підбити (Є. Кротевич); // Підставляти підкладку або хутро до верхньої одежі. * Образно. На козакові шапка бирка, зверху дірка, травою пошита, вітром підбита (Сл. Б. Грінченка). 2. що. Ударом знизу вверх штовхати що-небудь. Я хвацько підбив ногою велетенського мухомора і рушив у гущавину (А. Крижанівський); Завбудинку простяг до Альоші руку, провів теплою долонею по обличчю і злегенька підбив йому щелепи (І. Микитенко); // у сполуч. зі сл. кашкет, шапка і т. ін. Сунути головний убір вгору, спереду назад. Найстарший [хлопчик] був одягнений у батьківську заячу вушанку, яку йому часто доводилося підбивати знизу засніженим рукавом, бо вона наповзала на очі (М. Руденко); Карпо Кирилович підбив кашкета, витер хусточкою спітніле чоло (Ю. Мушкетик); // у сполуч. зі сл. волосся, вуса і т. ін. Рухом руки угору підправляти зачіску, вуса тощо. Вийшов [Петро], став, підбив волосся .. і почав. Про бригаду і про трактор (С. Олійник); Енергійним порухом голови він відкинув хутряний комір і підбив зігнутим пальцем зрошені вуса (П. Панч); // Розтрушуючи, підкидати вгору траву, солому і т. ін. [Денис:] Бери лиш граблі та починай громадити, та, гляди, перевертай траву щоразу, та підбивай вгору (М. Кропивницький); Дід уже сам підбив, підбив снопа й одкотив геть бичем з току (А. Головко). 3. що. Легкими ударами, поштовхами робити пухкою, м'якою перину, подушку і т. ін. Господарка, років під сорок, стелила ліжко, підбивала подушку (М. Томчаній); Підбили солому в ліжку й поклали хворого, не роздягаючи (Василь Шевчук); // Вітром розвівати, розпушувати (пір'я, волосся і т. ін.). На вогкій гілці солодко співала якась жовтокрила пташка, а вітрець увесь час ззаду підбивав її пір'я (М. Стельмах); // у сполуч. зі сл. тісто, опара і т. ін. Сколочуючи, робити тісто густішим, пухкішим. Ще довго Марія по хаті вешталась. Підбивала тісто в макітрі, поралась біля печі (А. Головко); За дві-три години до початку випікання млинців опару добре підбивають (з наук.-попул. літ.); // Здіймати ногами, колесами і т. ін. (пил, пилюку тощо). Воли тихо ступали, підбиваючи злегка пилюку, дерев'яний віз час від часу рипів (М. Томчаній). 4. кого, перен. Схиляти, спонукати або під'юджувати до чого-небудь; підмовляти. – Спишемо усі його [попа] кривди, а ви підпишетесь, та й подамо. А доки ми будемо терпіти! – підбивав писар (І. Нечуй-Левицький); А як він, образившись, почне рити на неї? – підіб'є панів, щоб її рощитали [звільнили]? Де вона дінеться проти зими? (Панас Мирний); На який же експеримент уже з цілим заводом підбили необачного директора, скориставшися з відсутності головного інженера? (Ю. Шовкопляс); – Добра хата у твого Карпа, але занехаяна. Я ось познайомлюся з його дружиною і підіб'ю її на генеральне прибирання... (М. Чабанівський); І хто вас [греків] еа ці мандри підбивав? Сюди ж і Геродот не допливав! (Л. Костенко); // Бути причиною, стимулювати виконання якого-небудь вчинку, дії. Лихо множе лихо: воно палало у Карповому серці, підбивало його на нові каверзи (Панас Мирний); Молокан засміявся незмушено щиро, що підбило всміхнутися й Лодиженка (Іван Ле); // Нещирими діями, словами і т. ін. зваблювати, спокушати, знаджувати кого-небудь. – Підбив, заманив Тоню, яка з своєю любов'ю так довірливо пішла за тобою, а ти... Куди ти її завів? (О. Гончар); * Образно. Легкість, з якою підбив він серце дівчини, – без боротьби взяв від неї все, що можна взяти в дівчини, – скоро згасила вогонь першого кохання (М. Коцюбинський); // Підбурювати, бунтувати, настроювати когось проти кого-, чого-небудь. – Млинковський буде підбивати проти мене протопопа й вчинить мені багато лиха, – говорив отець Харитін (І. Нечуй-Левицький); [Печариця:] Батько – велике слово, .. не наструнчуй других проти його, не підбивай близьких (Панас Мирний); // Бути причиною, стимулювати негативне ставлення до кого-, чого-небудь. Щоправда, декому – в суспільстві це бува – З Суддею діло мать прийшлося раз чи два Про спаш, про вируби чи польові границі, А других заздрощі підбили На Сопліцу... (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича). 5. кого, що. Ударом, непевним рухом, вагою і т. ін. змушувати падати, схилятися кого-, що-небудь або спричиняти пошкодження чогось. В той час, як його уста вже доторкаються її уст, вона підбиває його ногою, він падає (Леся Українка); Мати суне горщик у піч. Біда підбив .. Горщик перекинувся (С.…