підводитися[підво́дитися]

підво́дитися -джуся, -дишся, недок. , підвест и ся, -ед у ся, -ед е шся; мин. ч. підв і вся, -вел а ся, -вел о ся; док. 1》 Переміщатися знизу вгору, у вище положення. || Виходити з опущеного або звичайного положення, повертаючись чи спрямовуючись догори (про голову, руку і т. ін.). || Віддалятися від горизонту (про небесні світила). || Ставати на яке-небудь підвищення. || Іти, їхати в напрямку догори. || Бути спрямованим або розташованим знизу догори. || Стояти, вирізняючись висотою; підносячись, містячись над чимось; височіти. 2》 Набувати стоячого положення, вставати, виходячи з сидячого, лежачого, зігнутого і т. ін. положення. || Змінювати лежаче положення на сидяче, напівсидяче і т. ін. || Тягтися вгору, стаючи навшпиньки і т. ін. || Видужуючи, починати ходити. || перен. Вставати, прокидатися зі сну. || перен. Ставати знову живим; воскресати. || перен. Повставати проти гніту. Підводи…

ПІДВО́ДИТИСЯ, джуся, дишся, недок., ПІДВЕСТИ́СЯ, еду́ся, еде́шся; мин. ч. підві́вся, вела́ся, ло́ся; док. 1 . Переміщатися знизу вгору, у вище положення. Він вдарив по кроковці ногою. Вона .. підвелася вгору, і Тимофій перехопив її на льоту (М. Стельмах); Я ж бачила, як хмарка та вродилась: вона повстала з гучного потоку туманом білим, парою без барви, і тихо попливла понад водою глибокими ярами далі вгору, поволі підвелась, немов насилу, і вгору піднялась (Леся Українка); // Виходити з опущеного або звичайного положення, повертаючись чи спрямовуючись догори (про голову, руку і т. ін.). Сухі кістляві руки її підводились до темних хмар назустріч вітрові та блискавицям (А. Шиян); Тяжко підвестися Голові пониклій... Думи, наче хмари, – Я до них навиклий (П. Грабовський); Підвелися сумовиті і вогкі, як вересень, очі, на шиї корови мелодійно обізвався дзвоник (М. Стельмах); // Віддалятися ві…