підкидати

підкида́ти - а ю, - а єш і рідко підк и дувати, -ую, -уєш, недок. , підк и нути, -ну, -неш, док. , перех. 1》 Різко кидати вгору або піднімати. || Робити різкий рух вгору (рукою, головою, частиною тулуба і т. ін.). || перев. безос. , розм. Сильно трусити (під час їзди нерівною дорогою, від лихоманки, сміху і т. ін.). || безос. 2》 Кидати, закидати під що-небудь. 3》 що , чого , рідко без додатка . Класти, кидати, звичайно додаючи до чого-небудь. || чим , безос. || розм. Посилати, включати і т. ін. додаткові сили, нових людей. || розм. Привозити, приносити швидко або ще трохи, додатково. || у сполуч. зі сл. слово, жарт і т. ін. , також без додатка , розм. Казати що-небудь, звичайно додаючи до сказаного кимсь. || У картярській грі – давати для бою карту. 4》 Потай кидати, класти, залишати де-небудь або комусь, у когось із метою нашкодити, залякати і т. ін. || безос. || Навмисно залишити десь, у когось, відмовляючись від материнства (про немовля). 5》 розм. Те саме, що підвозити 1). 6》 розм. Подавати допомогу, наділяючи харчами, грішми тощо.

ПІДКИДА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ПІДКИ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДКИ́НУТИ, ну, неш, док., кого, що. 1 . Різко кидати вгору або піднімати. – Я запалю вночі на березі багаття і як буду підкидать вгору головешки, тоді вертайся (І. Нечуй-Левицький); Високо підкидаючи сокиру, він почав зрубувати кінець промоклої колоди (С. Голованівський); Павло Бондар зійшов з пароплава, підкинув клунок на плече і рівною ходою попрямував до Тернівки (С. Журахович); Його [Захара] підхопили з десяток рук, сильно підкинули вгору один, другий, третій раз. Потім посадовили на верстаті (Іван Ле); // Робити різкий рух вгору (рукою, головою, частиною тулуба і т. ін.). – От тут недалечко пивничка .. Труночок там такий, що тільки ковтай та бровами підкидай... (Марко Вовчок); Гаряче серпневе сонце дошкулило, видно, тонкошкіру свиню; підкидаючи вгору писка, вона чмихала й бігла до річки, як божевільна (Г. Косинка); На вигоні площі, підгукуючи, підкидаючи ліктями, хлопчики силкуються удать із себе .. буланих (В. Винниченко); Від часу до часу підкидував [кінь] .. голівкою вгору; був, очевидно, ще молодий і мало запряганий (О. Кобилянська); Дівчина підкинула вгору брови і виразно зиркнула на Рідкодуба (І. Кириленко); Він вправно козирнув, молодцювато підкинув до кашкета пальці і відрапортував (Ю. Бедзик); // перев. безос., розм. Сильно трусити (при їзді по нерівній дорозі, від лихоманки, сміху і т. ін.). Віз торохтить по камінні та підкидає на ямках – аж не всидиш (Б. Грінченко); Сміх – дуже благородне діло. Сміх і втішає, сміх і дошкуляє. Лиховісних сатиричне слово просто кидає в лихоманку. Пропасниця їх б'є, хапає й підкидає (О. Ковінька); // безос. Тепер уже він не затих, як уперше, тіло його витягло, вирівняло і .. підкинуло вгору (Панас Мирний); Літак наш раптом м'яко підкинуло вгору, а потім зразу вниз опустило (П. Тичина). 2. Кидати, закидати під що-небудь. – Кажу [Галі]: покинь – не слухає... дай хоч води – а вона почала лаятись. Так я вирвав віник з рук та й підкинув під піл. А вона ото у сльози, – виправлявся Василь (Панас Мирний). 3. що, чого, рідко без дод. Класти, кидати, звичайно додаючи до чого-небудь. Той хліб, що їли люди, був випечений з усякої всячини: там була й полова з остюками, і земля з куколем та горошком, і жолудів підкидали задля смаку (Панас Мирний); Малеча – багато дітей – звідкілясь паліччя, трісочки таскали, підкидали в огнище й цвірінчали – ну ті ж гороб'ята... (А. Головко); Волам підкинули пахуче сіно... (О. Кобилянська); Гнат Яворський помітив, що в пічці прогоріло дерево, і підкинув нових чурбаків (С. Чорнобривець); // безос., чим. Люди надіялись та молились, щоб хоч трохи підкинуло снігом, притрусило дорогу (Панас Мирний); // розм. Посилати, включати і т. ін. додаткові сили, нових людей. В бій були введені всі піхотні батальйони. Вони блокували зліва кілька живих ще дотів. Противник теж підкинув значні сили піхоти і виводив її раз по раз з окопів у контратаки, щоб звільнити замкнені в дотах гарнізони (О. Гончар); // розм. Привозити, приносити швидко або ще трохи, додатково. Просимо підкинути боєприпасів на умовлене місце з огляду на заплановані з нашого [партизанів] боку нові бойові дії (Ю. Яновський); // у сполуч. зі сл. слово, жарт і т. ін., також без дод., розм. Казати що-небудь, звичайно додаючи до сказаного кимсь. Вони писали всі гуртом: Оксентій питав, а йому хтось відповідав, інший підкидав від себе слівце, ще інший додавав своє для ясності (Ю. Смолич); Хто не стріне в театрі, Той руку потисне, той жарт підкида: – Здорово, Олексо! Привіт, “імператор”! Сидіть в такій ложі Біді не біда! (С. Олійник); – Та не фудулися вже дуже, як вернеш капралом! – підкинув давнішим веселим тоном Петро (О. Кобилянська); Кесар знову був говірким, дотепним Кесарем, який умів підкинути слово то з казки, то з вірша, то з повісті якої, то з роману, а то і з уложення всіх законів (Ю. Збанацький); // У картковій грі – давати для бою карту після партнера. Щоб коли-небудь виникла серед них, серед сторожів, якась там сварка, – то боже борони! Хіба як у підкидного грають, то хтось не ту масть підкине (Остап Вишня). 4. Потай кидати, класти, залишати де-небудь або комусь, у когось з метою нашкодити, залякати і т. ін. Сотки разів підкидали [конкуренти] огонь у його магазини, ушкоджували його апарати (І. Франко); Після того ще двічі записки підкидала чиясь рука. Нахвалялися бандити повісити її, якщо не буде вчити дітей по-іншому і встряватиме в політику (І. Цюпа); В Африці живуть птахи, яких називають “вдовами”. Так само як наша зозуля, вони призвичаїлися підкидати свої яйця у гнізда інших птахів (з наук.-попул. літ.); Він і сном і духом не знає, як воно [крадене] опинилось у його в кишені... Може хто другий підкинув (Панас Мирний); Уранці Анатоль ще спав, як йому підкинули листа (Я. Качура); // безос. – Правда, – каже [голова], – випустіть людей з холодної, вони не винуваті: може, і справді, що їм підкинуто (Г. Квітка-Основ'яненко); // Навмисно залишити десь, у когось, відмовляючись від материнства (про немовля). Так от ..…