підкоритися[підкори́тися]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
(докон. до підкорятися / див. підкорятися) підкоря́тися - я юся, - я єшся і рідко підк о рюватися, -ююся, -юєшся, недок. , підкор и тися, -кор ю ся, -к о ришся, док. 1》 Виявляти покору, коритися волі завойовника, володаря. || Діяти за чиїм-небудь наказом, розпорядженням або згідно з чиїмсь керуванням. || Перебувати під впливом кого-небудь або під дією чогось; визнавати чию-небудь волю або якусь силу і т. ін. || Бути враженим, захопленим чим-небудь або діяти згідно з чим-небудь усталеним. 2》 тільки недок. Пас. до підкоряти .
(докон. до підкорятися / див. підкорятися) ПІДКОРЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся і рідко ПІДКО́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПІДКОРИ́ТИСЯ, корю́ся, ко́ришся, док. 1 . Виявляти покору, коритися волі завойовника, володаря. Русь була й не одинока. Між землями її й [Візантійською] імперією лежала ще одна країна, яка також не хотіла підкорятись імперії – Болгарія (С. Скляренко); Наполеонові підкорялись німецькі та італійські правителі, король Пруссії та імператор Австрії, перед ним усі схилялись і тремтіли (з публіц. літ.); В кінці VI ст. до н. е. за перського царя Дарія І Гістаспа Вірменія змушена була підкоритися його владі (з навч. літ.); // Діяти за чиїм-небудь наказом, розпорядженням або згідно з чиїмсь керуванням. [Горлов:] Що ж, наказ є наказ. Я людина військова, підкорятися звик (О. Корнійчук); Сліпо .. я підкорився Антоші. Я робив усе, що він мені наказував (І. Микитенко); Кінь підкорився мені цілком. Возив мене так, ніби боявся скинути або розтрусити (Ю. Збанацький); // Перебувати під впливом кого-небудь або під дією чогось; визнавати чию-небудь волю або якусь силу і т. ін. Федір Данилович ніби грався з дітьми, і вони його слухали, виконували кожний його наказ, до кінця підкорялись волі старого вчителя (Ю. Збанацький); – Стара, темна, личакова Росія померла й не воскресне. Такий закон природи. Йому підкоряється все живе (О. Довженко); // Бути враженим, захопленим чим-небудь або діяти згідно з чим-небудь усталеним. Я підкорився її приємному голосу (Є. Кравченко); Тася почервоніла, але підкорилась звичаєві (Л. Дмитерко). 2. тільки недок. Пас. до підкоря́ти.
Етимологія
Джерело: Wiktionary
Морфологія
дієслово · 26 форм · VESUM
Інфінітив: підкори́тися / підкори́тись
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| 1 особа | підкорю́сь / підкорю́ся | підкоримо́сь / підкоримо́ся / підкори́мся |
| 2 особа | підкори́шся | підкорите́сь / підкорите́ся |
| 3 особа | підкори́ться | підкоря́ться |
Синоніми та антоніми
Літературні засвідчення
Ми примусимо його підкоритися "вищому інтелекту"...
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: dmklinger