підмет[пі́дмет]

пі́дмет I -а, ч. Головний член речення, що означає предмет дії, стану, властивості або якості, звичайно виражених присудком. II -а, ч. , діал. 1》 Невелика грядка, ділянка землі. 2》 Коноплище (у 1 знач. ).

ПІ́ДМЕТ ¹ , а, ч. Головний член речення, що означає предмет дії, стану, властивості або якості, звичайно виражених присудком. Підмет – головний член двоскладного речення, з яким синтаксично пов'язується присудок (з навч. літ.). ПІ́ДМЕ́Т ² , а, ч., діал. 1 . Невелика грядка, ділянка землі. Село, риючись у своїй чорноземлі, серед підметів та городів, гаразд не зрозуміє городського життя (Панас Мирний); Прибули [батько з сином], З рядна звели намет. Десятина – Це вам не підмет – Днів чотири треба парить лоба (П. Воронько); Яка ж то радість сповнювала його душу, коли батько, бувало, набивши засторонки снопами, готував підмет під стіжок (А. Іщук). 2. Коноплище (у 1 знач.). Далі – бакша..; куренів два – щоб не знати, в якому дід сидить. Ще далі – підмет і темно-зелені, мов лаком укриті, коноплі аж сюди кидають пряний запах свій... (Г. Хоткевич); І незчулися ви, як літа огорнули вас, обліпили…