підпалювати[підпа́лювати]

підпа́лювати -юю, -юєш, недок. , підпал и ти, -пал ю , -п а лиш, док. , перех. 1》 також без додатка . Підносячи вогонь до чогось, примушувати займатися, горіти; запалювати. || також без додатка . Починати топити якимось паливом піч, грубу і т. ін.; розпалювати. || перен. , рідко . Навмисно, зі злим наміром сердити, дратувати, роздражнювати. 2》 Викликати пожежу з метою помсти і т. ін. 3》 розм. Давати чому-небудь трохи підгоряти (у 1 знач. ), пошкоджувати, псувати сильним вогнем. Підпалити хліб .

ПІДПА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДПАЛИ́ТИ, палю́, па́лиш, док., що. 1. також без дод. Підносячи вогонь до чогось, примушувати займатися, горіти; запалювати. По алеях, у парках і скверах згрібали у величезні купи потемніле листя і підпалювали (А. Дімаров); Іван накидав сухих галузок і підпалив (М. Коцюбинський); Зовсім стемніло в хаті. Тільки од печі, де Христя підпалила солому, падало світло червонясте й мінливе (А. Головко); * Образно. Сонце розтоплює скелі, а само на крайнебі задивилось в дзеркало моря і підпалило воду (М. Коцюбинський); // також без дод. Починати топити якимось паливом піч, грубу і т. ін.; розпалювати. – Ну, та годі, не плач, вони [корови] увечері самі прийдуть, – каже господиня, .. – краще піди та води наноси та у печі пора вже підпалювати (Панас Мирний); Ось зараз підпалить [мати] у печі – кулешу зварить (А. Головко); // перен., рідко. Навмисно, із злим наміром сердити, дратувати, роздражнювати. П'ятого року по шлюбі молода Петриха стала юшитися і кидатися, як львиця [левиця] . Покмітили то дівки та й молодиці в селі і ще дужче її підпалювали (Марко Черемшина). 2. Викликати пожежу з метою помсти і т. ін. Ніщо не спиняє їх [експлуататорів]: вони грабують, підпалюють хати і гублять людей, аби їм була од того користь (М. Коцюбинський); Бачачи поразку, Шабанов підпалює свій будинок (О. Довженко); Усе – кажуть – боїться, щоб його [ґазду] не підпалили (І. Франко); [Семен:] Як пішов ти з села, .. Маруся збожеволіла й, не тямлячи себе, підпалила вашу хату, а сама десь помандрувала (М. Кропивницький); – Піду до начальства і скажу йому, що ти підпалив панські стоги! (М. Стельмах). 3. розм. Через недогляд давати чому-небудь трохи підгоряти (у 1 знач.). Підпалити хліб ; // Пошкоджувати, псувати сильним вогнем. Навіть за Службою Божою [преосвященний] доходив до такого роз'ярення, що кому з підвладного духовенства трикирієм бороду підпалить, кому жмут волосся вирве (з наук. літ.).