підхопити[підхопи́ти]

(докон. до підхоплювати / див. підхоплювати) підхо́плювати -юю, -юєш, недок. , підхоп и ти, -хопл ю , -х о пиш; мн. підх о плять; док. , перех. і без додатка . 1》 Хапати, брати руками або рукою, щоб підняти чи підтримати кого-, що-небудь. || Схоплювати кого-, що-небудь у момент льоту, падіння; ловити. || Різко, поспіхом брати, захоплювати що-небудь. || Брати з собою мимохідь або легко, невимушено. || Підбирати, піднімати чи підв'язувати, прикріплювати що-небудь довге або те, що опускається. Підхопити волосся стрічкою . 2》 перен. Швидко сприймати, легко засвоювати. 3》 перен. , розм. Брати з собою як попутника. 4》 Нести силою свого руху (про воду). || Стрімко вирушаючи з місця, тягнути за собою екіпаж або встигати за іншим (про коней). || неперех. Стрімко зриватися з місця, прискорюючи біг. 5》 Продовжувати, підтримувати що-небудь, почате іншими. || Приєднуватися до співу, розмови і т. ін. 6》 перен. , розм. Знайомитися з ким-небудь, здобувати чиюсь прихильність. || Діставати яку-небудь хворобу. Підхопити болячку .

(докон. до підхоплювати / див. підхоплювати) ПІДХО́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДХОПИ́ТИ, хоплю́, хо́пиш; мн. підхо́плять; док., кого, що і без прям. дод. 1 . Хапати, брати руками або рукою, щоб підняти чи підтримати кого-, що-небудь. [Панас:] Я не встою на ногах .. (Заточується. Маруся й Настя підхоплюють його під боки й садовлять) (І. Нечуй-Левицький); У юрбі моя сестра .. Вона хитається, і люди її підхоплюють, несуть... (В. Сосюра); Льока зумів вчасно підхопити знепритомнілу вдову, дістав склянку води (Ю. Мокрієв); * Образно. Коли одна з них [вогняних гір] падала, друга підхоплювала її, здіймалась догори (М. Коцюбинський); // Схоплювати кого-, що-небудь у момент льоту, падіння; ловити. Він підкинув того каменя вгору та й підхопив (з казки); – Чому ти не хотів ізо мною говорити? – пита дівчинка, кидаючи [опуку] та підхоплюючи (Марко Вовчок); // Різко, поспішно брати, захоплювати що-небудь. Кран підхоплював великі жолоби-мульди, сповнені шматків металу і флюсів (В. Собко); Одна царедворка підхопила намисто на золоту тарілку й подала князівні (І. Нечуй-Левицький); Головатий підхопив під пахву невеличкий баклажок (С. Добровольський); // Брати з собою мимохідь або легко, невимушено. Відстрілявшись, біляки підхоплюють кулемет і знову чухрають (О. Гончар); Дівчина, .. вставши з трамвая, оглянулась на всі боки і, підхопивши невеличкий чемодан, заспішила до університету (І. Цюпа); // Підбирати, піднімати чи підв'язувати, прикріплювати що-небудь довге або те, що опускається. Підхопити волосся стрічкою. 2. перен. Швидко сприймати, легко засвоювати. Її жива уява підхоплювала кожде слово Грозицької і перетворювала його на живі картини (І. Франко). 3. перен., розм. Брати з собою як попутника. Десь через півгодини одна з автомашин підхопила Захара з чемоданом і привезла його до контори (Іван Ле); Комбатів ординарець, женучи “впорожні” засідланого коня своєму “хазяїнові”, десь підхопив і Шуру попутно (О. Гончар). 4. Нести силою свого руху (про воду). Течія підхоплює і виносить айсберги далеко від місця їх утворення (з навч. літ.); Тимофій не чує, як вода кам'янить натруджені жили, .. як підхоплює течія його і несе на широке плесо... (М. Стельмах); Вода підхопила човни й неначе кинула їх униз (І. Нечуй-Левицький); Соломія відпустила шворку, і колоди, з яких був зв'язаний її пліт, підхопила вода і кинула в темінь (С. Голованівський); // Стрімко вирушаючи з місця, тягнути за собою екіпаж або встигати за іншим (про коней). Коні дружно підхопили легкий екіпаж ; // без прям. дод. Стрімко зриватися з місця, прискорюючи біг. Степан знов став поганяти коні. Вони зразу підхоплювали, потім швидко приставали та й ішли собі ходою (Дніпрова Чайка); Воза не тягне [коняка]! .. “Нічого, у нас побіжить!” І як сіли, як гикнули, як свиснули, так вона, шельма, як метельнула хвостом, як підхопила, кометою понеслась... (О. Гончар). 5. Продовжувати, підтримувати що-небудь, почате іншими. Круглову особливо приємно, що вся команда підхоплює приклад Цимбала (І. Багмут); Метод Багірова незабаром підхопили всі (О. Гончар); // Приєднуватися до співу, розмови і т. ін. Ми залюбки підхоплювали пісню, яку починала співати мати (з мемуарної літ.); Затягла [Мотря]: “Ой чумаче, чумаче, хрещатий барвінку!” Дівчата й собі підхопили (Марко Вовчок). 6. перен., розм. Знайомитись з ким-небудь, здобувати чиюсь прихильність. Дозналися вони тілько [тільки] тоді, як умер князь та як Пидоря, не дивлячись на її тридцять літ, підхопила собі двадцятилітнього молодця з міських міщан (Панас Мирний); Поряд неї сіла й ота дівчинка. – Де це ви собі таку підхопили? .. – жартувала Катря (А. Головко); // Діставати яку-небудь хворобу. Люди умирають від хвороб .. після того, як вони протягом року, п'яти .. років харчувались просом, маїсом, .. чорною квасолею і за ці роки підхопили одну з тих хвороб, за якими криється хронічний голод (з наук.-попул. літ.).