підігріти[підігрі́ти]

(докон. до підігрівати / див. підігрівати) підігріва́ти і рідко підогрів а ти, - а ю, - а єш, недок. , підігр і ти і рідко підогр і ти, - і ю, - і єш, док. , перех. 1》 Гріти, нагрівати трохи або додатково, ще раз, до певної температури. 2》 перен. , розм. Збуджувати когось, підсилювати що-небудь.

(докон. до підігрівати / див. підігрівати) ПІДІГРІВА́ТИ і рідко ПІДОГРІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДІГРІ́ТИ і рідко ПІДОГРІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. 1. що. Гріти, нагрівати що-небудь трохи або додатково, ще раз, до певної температури. – Педоре! – гукнула попадя. – Куди ти самовар береш? – Хіба не треба підігрівати? (Панас Мирний); Прочахла кулеша. Довелося підігрівати на жару (Ю. Мушкетик); Христина пізно прийшла додому, мати підігріла вечерю, й вони обоє сіли за стіл (М. Стельмах). 2. кого, перен., розм. Збуджувати когось, підсилювати що-небудь. Вість про смерть Шевченка, який усе своє життя боровся проти ненависного самодержавно-кріпосницького ладу, тільки підігрівала загальне обурення (П. Колесник); Там, де моє серце холоне, вони підігрівають його; де я починаю палати в огні своїх пристрастей, вони розхолоджують мій мозок, аби чого не вийшло (О. Довженко); Це зухвале дівча прийшло сюди дуже недоречно. Наговорить чорт знає чого, підігріє Ступакову, заварить кашу та й піде собі, а йому, Сиволапові, доведеться розсьорбувати (Д. Ткач); Вона хоче сказати всю правду, хоч це, може, і не розсудливо, бо підігріє його впертість (В. Винниченко).