реквієм[ре́квієм]

ре́квієм -у, ч. 1》 Католицьке богослужіння над померлим. || перен. Те, що віщує кінець існуванню кого-, чого-небудь. 2》 Багатоголосий циклічний вокальний чи вокально-інструментальний твір скорботно-патетичного характеру.

РЕ́КВІЄМ, у, ч. 1 . Католицьке богослужіння над померлим. Над мертвими відправив реквієм ксьондз, що їхав верхи позаду війська і весь час, поки копали могилу, дуже нетерпеливився (В. Гжицький); * У порівн. В тиху даль В червоних зорях огняних Мільйонодужий ревний жаль Пливе, як реквієм, по них [бійцях], – З сердець батьків і матерів, З душі дітей рида (А. Малишко); Весь вірш [І. Франка з циклу “На старі теми”] звучить скорбним реквіємом тисячам тисяч руських жінок, що гинули під копитами половецьких коней, в татарському полоні (Л. Первомайський); // перен. Те, що віщує кінець існуванню кого-, чого-небудь. Броньові кораблі там на морі – реквієм для піратів морів, тих, що вміють топити та бити лиш беззбройних, та й то не завжди (В. Сосюра). 2. Багатоголосий циклічний вокальний чи вокально-інструментальний твір скорботно-патетичного характеру. Пісня сосон схожа на квиління, на реквієм – во…