ремарка[рема́рка]

РЕМА́РКА, и, ж. 1. Авторська примітка в тексті п'єси, що містить стислу характеристику обставин дії, зовнішності та поведінки дійових осіб. – Та в мене ж у ролі ця ремарка не записана, – виправдувавсь Павло (В. Кучер); Перші мої кроки на сцені цього театру виявились у відтворенні ремарки “вносять самовар” з мелодрами І. Тобілевича “Батькова казка” (з мемуарної літ.); Карпенко-Карий у ремарках комедії [“Хазяїн”] навіть не розповідає про зовнішній вигляд дійових осіб – тільки в дії постають їх портрети (з навч. літ.). 2. Узагалі примітка чи зауваження кого-небудь; // Зауваження режисера або сценариста на робочому примірнику п'єси для акторів та помічників. Сценарист повинен писати справді зримі сценарії і в деяких місцях навіть робити більш чи менш докладні ремарки для того, щоб точно вказати майбутньому режисерові, що саме це місце треба зробити отак, а не інакше (О. Довженко); Усі її ролі були чітко переписані власною рукою з довгими репліками партнерів та зо всіма авторськими й режисерськими ремарками (з наук. літ.). 3. лінгв. Спеціальна позначка у словнику, що містить у собі граматичну, стилістичну і т. ін. характеристику слова. Не можна заперечувати того, що є в словнику і певні недогляди, і невдалі розв'язання, і невірні чи неточні ремарки .. до слів і т. д (М. Рильський).