рентген[рентге́н]

рентге́н ч. 1》 род. -у. Те саме, що Рентг е нівське пром і ння ( див. рентгенівський ). || Просвічування цим промінням. || Знімок, зроблений внаслідок просвічування цим промінням. 2》 род. -а. Апарат для просвічування цим промінням. 3》 род. -а. Одиниця дози рентгенівського чи гамма-випромінювання.

РЕНТГЕ́Н, ч. 1. род. у. Те саме, що Рентге́нівське промі́ння (див. рентге́нівський ). – В підвалі, коло лікарні, наша рація. Я там дав німцям стільки перешкод – самий рентген чого вартий – дуже важко їм нас пеленгувати... (Ю. Яновський); * Образно. Рентгеном самокритики я був просвічений не раз (П. Тичина); // Просвічування цим промінням. Панна Нонна зустріла мене, як завжди, радісно, оглянула мої зуби і на цей раз авторитетно визнала, що ніякого вже рентгену, ніякої пломби мені не потрібно (Ю. Збанацький); // Знімок, зроблений у результаті просвічування цим промінням. Мені видно, як на балконі лазить кленове листя, як перегортаються зелені ясенові пальці, мов малюнки з тінями рентгену (С. Васильченко). 2. род. а. Апарат для просвічування цим промінням. – Хіба вони [лікарі] щось розуміють?!.. У районі рентген єсть, там би просвітили і побачили (Остап Вишня); Потухав багряний колір. Водя…