решта[ре́шта]

ре́шта -и, ж. 1》 Те, що залишилось невикористаним, невитраченим, незайнятим ким-небудь і т. ін. || Частина чого-небудь, яка ще є в наявності, крім названого, даного. || Остання, кінцева частина чого-небудь, яка залишилась ще не пройденою, не прожитою і т. ін. 2》 Те, що додається до чого-небудь, доповнює щось. 3》 Усі інші предмети або істоти, крім згаданого (згаданих). || Усе інше, що не стосується названого, того, про що йдеться. 4》 Те, що збереглося, уціліло від чого-небудь при руйнуванні і т. ін. 5》 рідко . Лишок грошей, що повертається при розрахункові; здача. До р е шти — дощенту, дотла.

РЕ́ШТА, и, ж. 1 . Те, що залишилося невикористаним, невитраченим, незайнятим ким-небудь і т. ін. Його жінка була шляхетського роду й дістала в придане той невеличкий куток в Хохітві. Всю решту села забрав її брат (І. Нечуй-Левицький); – На гроші, що залишилися, куплю квиток, на решту – подарунки (Григорій Тютюнник); // Частина чого-небудь, яка ще є в наявності, крім названого, даного. Хай в 3-й томик ідуть дрібні оповідання, переважно нові, як “На камені”, “Лялечка”, “На крилах пісні”, “П'ятизлотник”, “Хо”. Решта ввійдуть у 4-й (М. Коцюбинський); Синього і зеленого взагалі було багато. Решти кольорів Медунка навіть не помічала (О. Іваненко); // Остання, кінцева частина чого-небудь, яка залишилася ще не пройденою, не прожитою і т. ін. Я пізнав життя осідле І всі радощі його І бажав би в нім скінчити Решту днів життя свого (І. Франко); Решта дороги – з гори, і коней тут ледве тримаєш (М.…