риса[ри́са]

ри́са -и, ж. 1》 Лінія, проведена на чому-небудь. || Лінія, що окреслює предмет і дає уявлення про його форму; контур. 2》 перев. мн. , звичайно у сполуч. зі сл. обличчя, зовнішність і т. ін. Сукупність частин, ліній, що утворюють зовнішній вигляд, обриси лиця. || Зовнішній вираз якогось почуття, настрою і т. ін. 3》 Особливість, ознака, властивість кого-, чого-небудь. || Подробиця, деталь. У головн и х (заг а льних) р и сах — в основному, без подробиць, деталей.

РИ́СА, и, ж. 1 . Лінія, проведена на чому-небудь. Вся сторінка [зошита] була покреслена товстими рисами червоного олівця (О. Донченко); Він різко провів довгу рису під своїми розрахунками, твердий графіт олівця аж розрізав папір (В. Собко); // Лінія, що окреслює предмет і дає уявлення про його форму; контур. Хоч не гріло, та світило осіннє сонечко, безлисті дерева вирізувались гострими рисами на синьому небі (Леся Українка); Здавалося, місячне проміння просвічувало крізь неї [шкіру], виразно вирізьблюючи .. риси черепа (Ю. Смолич). 2. перев. мн., звичайно у сполуч. зі сл. обличчя, зовнішність і т. ін. Сукупність частин, ліній, що утворюють зовнішній вигляд, обриси лиця. Маленьке гарне личко без єдиної виразної риси – наче розведеним чорнилом хто помалював недбало брови, очі, смужечку рота (Г. Хоткевич); Мати милувалася ставною постаттю сина, знаходила в ньому і свої риси (С. Чорнобривец…