рогач[рога́ч]

РОГА́Ч, а́, ч. 1. Довгий дерев'яний держак з двома металевими заокругленими ріжками на кінці, якими беруть і ставлять у піч або виймають з неї горщики, чавуни і т. ін. Вона полізла з рогачем у піч, засунула горщик, обгорнула жаром, накрила покришкою (Панас Мирний); Пані Палійова вже поралась коло печі з чавунами та рогачами, щоб нагодувати свого голодного, дорогого гостя (Д. Мордовець); Я вже навчилася рогачем витягати з печі й ставити назад горщики і глечики, – похвалилася Ніна (О. Копиленко); * У порівн. Присадкувата постать Шкапонда тримається на кривих, мов рогачі, ногах (М. Стельмах). 2. Самець-олень або інший самець з рогами (у 1 знач.). Цілими годинами підглядає [Мирон], як прибігають пити тонконогі серни з малими .. серненятами і цапи-рогачі (І. Франко); За сітчастою огорожею Оброшинського зоопарку – біля кущів просторого вольєра гордовито походжає цеглясто-жовтий рогач [плямистий олень] (з наук.-попул. літ.). 3. Жук, верхня щелепа якого має форму рога. А он кузьки лазять, стрибають коники, метелик в'ється понад стеблинами, повзуть мурахи, сонечка, рогачі, жучки різні – чорні, золоті, темно-зелені, руді... (Є. Кротевич); Низько над землею метлялись між яблунями кажани, і десь угорі прогудів пізній жук-рогач (О. Донченко). 4. Палиця з розвилкою на кінці. При ручному підніманні і установленні дерев'яної опори застосовують рогачі .. Послідовним переміщенням рогачів від вершини до комля опору піднімають у вертикальне положення (з наук. літ.).