роговий[рогови́й]

РОГОВИ́Й, а́, е́. 1. Стос. до рогу (у 2 знач.). Шкіра ящірки суха і вкрита роговим шаром з роговими лусочками (з навч. літ.); Зубів у нього [фінвала] немає зовсім. Замість них у верхній щелепі – від 262 до 433 рогових пластин (китові вуса) (з наук.-попул. літ.); Наше волосся складається з кератину, або рогової тканини. Той самий кератин міститься у нігтях, у зовнішньому шарі шкіри, у зубній емалі (з наук.-попул. літ.); // Вигот. з рогу. На молодих паничах були сіртуки [сюртуки] з темної парусини з чорними роговими гудзиками (І. Нечуй-Левицький); Великі, круглі окуляри в чорній роговій оправі приховали білі поросячі вії (Іван Ле). 2. Стос. до рога (у 3 знач.). Залунав по горах і лісах роговий вереск і урвався (І. Франко). 3. рідко. Те саме, що рога́тий 1. Оті великі надії на хліб новий, на рій золотий, на щастя у дворі, на рогову й дрібну худобу в оборі сходяться і сходяться в нашій хатині, що й справді починаєш вірити (М. Стельмах).