розбитися[розби́тися]

(докон. до розбиватися / див. розбиватися) розбива́тися - а юся, - а єшся, недок. , розб и тися, -зіб' ю ся, -з і б'єшся, док. 1》 Втрачати цілісність від ударів, поштовхів, струсів і т. ін. || Ділитися, дробитися на невеличкі частини, шматки, ударяючись об щось тверде. || Падаючи на що-небудь, набігаючи на щось, розбризкуватися (про воду, хвилі). || перен. Розсіюватися, відбиваючись від чого-небудь (про проміння). || перен. Відлунюватися, роздрібнюючись на окремі звуки. 2》 Діставати ушкодження, дуже забиватися під час падіння, від удару, поштовху, струсу і т. ін. || Гинути, умирати від ушкоджень під час падіння, від ударів, струсів і т. ін. 3》 Втрачати сили, енергію; знесилюватися, виснажуватися. 4》 перен. Не здійснюватися, не відбуватися через кого-, що-небудь. || об ( о ) що . Наражатися на якусь перешкоду у намірі, намаганні здійснити, виконати що-небудь. || Зазнавати краху, розвіюватися, натрапляючи на якусь перешкоду. 5》 перен. Занапащатися, марнуватися. || Псуватися (про нерви), погіршуватися (про настрій). 6》 перен. Розвіюватися, стаючи непомітним. 7》 Ділитися, розподілятися на певні групи, частини. || розм. , рідко . Ставати у певному порядку. || Розгалужуватися (про річку, дорогу). 8》 розм. , рідко . Побиватися за ким-небудь, виявляти велику турботу про когось. 9》 рідко . Розтріпуватися (про волосся, зачіску). 10》 тільки недок. Пас. до розбивати 1-3), 5-18).

(докон. до розбиватися / див. розбиватися) РОЗБИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., РОЗБИ́ТИСЯ, зіб'ю́ся, зі́б'є́шся, док. 1 . Утрачати цілісність від ударів, поштовхів, струсів і т. ін. Великою палицею своєю збиває [Фільдінг] статую з примосту, вона падає і розбивається (Леся Українка); Бабуся роздували жаринки в прасці, а мати пришивали скляний ґудзик до сорочки, бо вони дуже часто розбиваються під праником (М. Томчаній); Чарка дзенькнула об діл і розбилась (І. Нечуй-Левицький); [Професор:] Кажуть, нібито наш поїзд розбився (І. Кочерга); // Ділитися, дробитися на невеличкі частини, шматки, ударяючись об щось тверде. Максим пошпурив грудку, .. грудка розбилась – і пил засипав бугаєві очі (Панас Мирний); Цеглина впала з колін і, торохкаючи об краї бочок, розбилася на дріб'язок (Г. Хоткевич); // Падаючи на що-небудь, набігаючи на щось, розбризкуватися (про воду, хвилі). Захвилювалась вода, .. наблизилась – і вдарилась з глухим стогоном у пісок, розбиваючись на тисячі білих крапельок... (М. Коцюбинський); Лютує Дніпр. Ревучі Вали щораз встають, Розіб'ються об кручі І знову заревуть (П. Грабовський); Кілька важких і лапатих дощових капель упали на круп коня, з ляскотом розбились на ньому і покотилися вниз по сухій шерсті (Григорій Тютюнник); // перен. Розсіюватися, відбиваючись під чого-небудь (про проміння). Об ясний конус флангового [паровоза] розбивався жмут косого проміння (П. Панч); Він нахилився до дівчини, і сонячний промінь розбився об його діамант і розсипався на дрібні веселкові промінчики (В. Собко); // перен. Відлунюватися, роздрібнюючись на окремі звуки. Звуки наростали, дисонували і, розбившись, дивно мішалися в повітрі (Г. Хоткевич); Пісня полинула над водами, луною розбилася в берегах (В. Бабляк); Небо над яругою було таке чисте і таке гучне, що коли кобильчина .. вишкірила зуби і заіржала, то іржання те розбилося зараз же на десять відгомонів (Григорій Тютюнник). 2. Діставати ушкодження, дуже забиватися під час падіння, від удару, поштовху, струсу і т. ін. Прокинувся – голови не можу зняти; болить, і ввесь я, наче з вишку [висоти] падаючи, розбився (Марко Вовчок); Найвідважніші хлопці, боячись розбитися об дерево, самі вистрибували з сідла, бо Лебедем [конем] не вправиш. Куди захоче, туди й помчить (Ю. Збанацький); // Гинути, умирати від ушкоджень під час падіння, від ударів, струсів і т. ін. Скільки-то вже разів йому снилося, що зніма його щось у воздухи [повітря] з птицями, що падає він і розбивається! (Марко Вовчок); Хлопець залишився круглим сиротою, бо батько ще раніше розбився, упавши п'яний з мосту (І. Сенченко); В неї теж був син льотчик і позаторік розбився (О. Гончар). 3. Втрачати сили, енергію; знесилюватися, виснажуватися. 4. перен. Не здійснюватися, не відбуватися через кого-, що-небудь. – Не знаю, чому прогулка [прогулянка] має через панну Обринську розбитись! – обізвалася тут моя мати (О. Кобилянська); [Ендерсон:] А він страшенно кохає її. [Мекдугел:] То й ліпше. (Відводить його ліворуч). Інакше всі наші плани розіб'ються... (Мирослав Ірчан); Правда, він [голова] обіцяв поставити аж три вишки, але коли це буде? Невже розіб'ються всі мрії? (О. Донченко); // об (о) що. Наражатися на якусь перешкоду у намірі, намаганні здійснити, виконати що-небудь. Всі спроби дітей викрити Павликів секрет незмінно розбивались об замкнені дверцята сарайчика (О. Донченко); Всі його зусилля, образи, доводи, прохання і навіть хитрощі розбивались об незаперечне рішення: – Не пошлемо (М. Стельмах); Кінні атаки генерала Барабовича розбилися об дроти та мужність захисників плацдарму (Ю. Яновський); // Зазнавати краху, розвіюватися, натрапляючи на якусь перешкоду. Якісь думки про щастя, якісь даремні надії, котрі її завжди дурили, розбивались об гострі пороги остогидлого життя та утрат, нужди та недостачі... (Панас Мирний); Можна б згадати, скільки політичних пристрастей і чвар розбилося о стіни цього собору (П. Загребельний). 5. перен. Занапащатися, марнуватися; // Псуватися (про нерви), погіршуватися (про настрій). Учився [Хаїм] до стукотіння в висках, до болю спинного хребта. Нерви його розбилися вкрай, весь він був якийсь посмиканий (Г. Хоткевич). 6. перен. Розвіюватися, стаючи непомітним. Разом з чашкою розбилась і веселість Надина. Цілий день вона була якась немов смутненька (Леся Українка); І смерч розбився об купу коней і трупів, упав на землю зливою задушливого пилу (Ю. Яновський). 7. Ділитися, розподілятися на певні групи, частини. Дівчата розбиваються на два гуртки. Один утворює коло, .. а другий, в якому Вітер, Дяк і Тивуни, намагаються прорвати коло (І. Кочерга); Натовп стихійно розбивається на дві частини, і, захоплений однією з них, я біжу, мов навіжений, вперед (П. Колесник); І поснідавши, ізранку Ми розбилися на ланки І розсипалися скрізь – Хто у поле, хто у ліс (І. Муратов); // розм., рідко. Ставати у певному порядку. – Без балачок! – кричить отаман: – розбийтесь зараз, хто за ким! (В. Сосюра); // Розгалужуватися (про річку, дорогу). З високої вежі цього будинку було видно ..…