Лексикон · A-Я · Р
розвій
іменник · «1. Розвиток. [Олеся:] Я хотіла б кожній своїй думці дати розвій і напрямок (Кроп., II, 1958, 267); Духовні цінності завше визначали рівень історичного розвою суспільства (Літ. У...»
Not in the practice pool yetЩе немає в наборі практики
Дані Атласу
готовоЗначення1 картка
очікуєПоходженняочікує джерело
готовоМорфологія17 форм
очікуєНаписання і вимоваочікує джерело
очікуєСтилістикабез нотаток
очікуєСиноніміяочікує джерело
готовоОмонім1 позиція
очікуєПаронімочікує джерело
очікуєФразеологіяочікує джерело
очікуєПриповідкиочікує джерело
очікуєСтиль і нормаочікує джерело
готовоЗасвідченнялітературний корпус
очікуєКурспоза курсом
очікуєПерекладочікує джерело
очікуєWikimediaочікує джерело
очікуєЗовнішніочікує добірку
Значення
Курскурсова фраза / chunk
1. Розвиток. [Олеся:] Я хотіла б кожній своїй думці дати розвій і напрямок (Кроп., II, 1958, 267); Духовні цінності завше визначали рівень історичного розвою суспільства (Літ. У...
Морфологія
іменник · 17 форм · VESUM
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | розвій | розвої |
| Родовий | розвою | розвоїв |
| Давальний | розвоєві / розвою | розвоям |
| Знахідний | розвій | розвої |
| Орудний | розвоєм | розвоями |
| Місцевий | розвоєві / розвої / розвою | розвоях |
| Кличний | розвою | розвої |
Омоніми
розвій2 (іменник, чол. р.) — Розмотування навитого на що-небудь матеріалу. 2.
Омоніми показано за нумерованими словниковими заголовками; звіряйте значення з контекстом.
Літературні засвідчення
Антонич Б.-І. · Богдан-Ігор Антонич. Суворий вірш · 1909
Не втекти вже, дарма, від жорстоких цих днів, не втекти вже ні в мрію, ні в пісню. Мов фальшива струна, так дзвенить кожний спів під суворих світань весну пізню. Вже не вирватись більше з затислих обійм, треба глянути дням просто в вічі, хоч навпроти вдаряє скажений прибій, невблаганним нас визовом кличе. Не сховатись, дарма, в тиху тінь самоти, не закрити долонями зору. Гострий відблиск і відгомін хвиль долетить крізь імлу, хоч найбільш непрозору. Не сховатись, дарма, під наметом краси, в чаді п'яному строф кришталевих. Вітре днів, мої власні слова рознеси, на шляхах їх розвій стомилевих! О поете, дарма, вже тобі не втекти, треба визнати те, що найгірше: чи самого себе не оббріхуєш ти в цих п'янливих, розспіваних віршах? 1934
literary_fts · cb00f1e6_c0000
Джерело: literary_fts