розгадати[розгада́ти]

(докон. до розгадувати / див. розгадувати) розга́дувати -ую, -уєш, недок. , розгад а ти, - а ю, - а єш, док. 1》 перех. і без додатка . Орієнтуючись на окремі характерні ознаки або керуючись якими-небудь відомостями, усвідомлювати, осягати розумом що-небудь. || Спостерігаючи за чиїмись діями, вчинками, вдивляючись в когось, прислухаючись до чиєїсь мови, намагатися зрозуміти, оцінити кого-небудь. || в кому кого . Вбачати, вгадувати. || Вгадувати чиї-небудь думки, наміри, виявляти чиюсь вдачу і т. ін. || Розкривати смисл, значення чого-небудь неясного, незрозумілого. 2》 перех. Знаходити відповідь на щось загадане (загадку, кросворд, ребус і т. ін.); відгадувати. 3》 тільки недок. , неперех. Розмірковувати, думати над чим-небудь. 4》 тільки док. , неперех. , з інфін. Роздумати робити що-небудь.

(докон. до розгадувати / див. розгадувати) РОЗГА́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗГАДА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. що, рідше кого. Орієнтуючись на окремі характерні ознаки або керуючись якими-небудь відомостями, усвідомлювати, осягати щось розумом. Дівчачу натуру трудно розгадати (Г. Квітка-Основ'яненко); [Колос:] Надто рисковано, якщо вони розгадають наш хід (О. Корнійчук); Коли Надя Волошко так несподівано й поспішно вийшла з кімнати, Андрій Осокін ще довго стояв біля стола і намагався розгадати, що могла означати така її поведінка (Д. Ткач); Біля поваленого хліва горів вогонь .. Звідти доносився тихий, одноманітний речитатив, і тяжко було розгадати, чи то співає хтось, чи плаче (Григорій Тютюнник); // Спостерігаючи за чиїмись діями, вчинками, вдивляючись в когось, прислухаючись до чиєїсь мови, намагатися його зрозуміти, оцінити. Досі він вважав, що володіє фаховим даром журналіста – з першого погляду розгадувати і визначати людей (О. Гончар); Вона дивилась на нас своїми блискучими очима, ніби намагалася протяти ними наші погляди, щоб розгадати, хто ми були (Олесь Досвітній); Ніде, ні в яких інших обставинах не можна так легко й так швидко розгадати людину, як у вагоні (П. Колесник); // у кому, кого. Вбачати, вгадувати. Далекозорі й розумні сучасники поета швидко розгадали в ньому [М. Ю. Лермонтові] Пушкінового наступника (М. Рильський); // Вгадувати чиї-небудь думки, наміри, виявляти чиюсь вдачу і т. ін. Найтаємніші козачі прийоми розгадував [Вишневецький] (Іван Ле); Лорістон намагався розгадати думки Кутузова (П. Кочура); Максим .. пильно стежив за кожним словом Форста, намагаючись зрозуміти й наперед розгадати кожен його підступний намір (В. Козаченко); // Розкривати смисл, значення чого-небудь неясного, незрозумілого. Не взявсь я до марудної роботи – Розгадувати значення тих літер (М. Рильський); Ієрогліфи – дивнії знаки, Не мені розгадати їх суть (П. Воронько); Хто може підслухати, хто розгадає таємну мову природи? (Григорій Тютюнник). 2. що. Знаходити відповідь на щось загадане (загадку, кросворд, ребус і т. ін.); відгадувати. Як розгадаєте ви казку, Свою калиточку трусніть І бубликів велику в'язку Веселій бабі перешліть (Л. Глібов); Бабина смерть загадала йому загадку, котру він ніяк не міг розгадати... (Панас Мирний). 3. тільки недок., що, над чим. Розмірковувати, думати над чим-небудь. Тимчиха забула гроші рахувати, розгадуючи. Тримала їх у жмені і далеко гадками літала (В. Стефаник); – Сіла я, знаєте, на припічку та й розгадую, що би цей сон міг значити (Л. Мартович); – Чи не Левко зі своїми верховодами подарував панові червоного півня? – розгадували деякі дядьки (М. Стельмах). 4. тільки док., з інфін., рідко. Роздумати робити що-небудь. – Іван мав трьох синів, а якби роздав помежи них свій ґрунт та й він би був зарібником та й єго [його] сини. Та й тому розгадав іти до Америки (В. Стефаник).