розгрібати[розгріба́ти]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
РОЗГРІБА́ТИ, а́ю, а́єш і діал. РОЗГРА́БУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗГРЕБТИ́, бу́, бе́ш і діал. РОЗГРА́БАТИ, аю, аєш, док., що. 1. Розгортати, розкидати що-небудь ногами, руками, лопатою, граблями і т. ін. Під тином Півень, біля хати, Знічев'я смітник розгрібав (Л. Глібов); Райко взяв паличку й став розгрібати багаття (С. Васильченко); Як дика кицька пазурами, почала [Маріора] розграбувати пальцями землю під кущем (М. Коцюбинський); Чорні, сиві смушеві шапки, жіночі хустки так і ворушаться, як ота комашня, коли розгребеш її гніздо (І. Нечуй-Левицький); Софія розгребла в лунці землю (О. Донченко); Курка не з'їсть, доки не розграбає (Номис). 2. тільки недок. Розгортати воду, пливучи. Запрацював [Сеспель] руками, розгрібав і бурунив воду, а тіло однак безнадійно йшло на дно (Ю. Збанацький).
«розгрібати» засвідчено в словнику Б. Грінченка (1907). Це один із найповніших домодерних реєстрів української лексики.
Морфологія
дієслово · 22 форми · VESUM
Інфінітив: розгріба́ти
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| 1 особа | розгріба́ю | розгріба́ємо / розгріба́єм |
| 2 особа | розгріба́єш | розгріба́єте |
| 3 особа | розгріба́є | розгріба́ють |
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| 1 особа | розгріба́тиму | розгріба́тимем / розгріба́тимемо |
| 2 особа | розгріба́тимеш | розгріба́тимете |
| 3 особа | розгріба́тиме | розгріба́тимуть |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| розгрібать | інфінітив |
| розгріба | теперішній, однина, 3 ос. |
Літературні засвідчення
Есик кинувся за нею, став розгрібати сніг.
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: e2u.org.ua (Rysin, Starko et al.)