роздягати[роздяга́ти]

роздяга́ти - а ю, - а єш, недок. , роздягт и і роздягн у ти, -дягн у , -д я гнеш; мин. ч. розд я г, -л а , -л о і роздягн у в, -н у ла, -н у ло; док. , перех. 1》 Знімати, скидати з кого-небудь одяг. || безос. || Знімати, скидати одяг із себе; роздягатися. || перен. Розкривати справжню суть кого-небудь. Роздяг а ти оч и ма кого — уявляти кого-небудь без одежі, голим. 2》 перен. Позбавляти землю, дерева і т. ін. зеленого вбрання. 3》 перен. , розм. Руйнуючи, розорюючи, спустошувати, призводити до бідності, злиднів. 4》 розм. Грабувати, знімаючи верхній одяг.

РОЗДЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗДЯГТИ́, РОЗДЯГНУ́ТИ, дягну́, дя́гнеш; мин. ч. роздя́г, ла́, ло́ і роздягну́в, ну́ла, ло; док., кого. 1 . Знімати, скидати з кого-небудь одяг. – Куди ти? – хрестить і перейма [Чіпку] .. Мотря. Почне його умовляти; роздягає його, роззуває... (Панас Мирний); Фросина Варфоломіївна й Тася вже роздягали й вкладали спати Петрика (Л. Дмитерко); Роздягли братчики Кирила Тура, а в Петра аж мороз пішов поза шкурою, як побачив він білу його сорочку, що сестра-жалібниця шила й мережила, усю в крові (П. Куліш); Швейка роздягнули догола, потім дали якийсь халат і повели купатися (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека); // безос. Він катапультується, тобто вистрілює себе з літака разом із сидінням... Але довелось це робити при такій великій швидкості, що й шлемофон зірвало, роздягло й роззуло – саме шмаття лишилось на льотчикові від його бриджів та від чобіт... (О. Гончар); // Знімати, скидати одяг із себе; роздягатися. * Образно. Білу роздягла земля сорочку, З лиштвою зелену одягла (П. Дорошко); // перен. Розкривати справжню суть кого-небудь. Весело чути, коли людська насмішка безжалісно роздягає когось із знайомих, але не доведи Господи, коли вона починає шмагати тебе (М. Стельмах); Так гарно висміє [Турган], що спочатку й не зрозумієш, що то тебе роздягли прилюдно (Ю. Збанацький). 2. перен. Позбавляти землю, дерева і т. ін. зеленого вбрання. Щовесни вбираються [тополі] в зелень, а щоосені знову роздягають їх до білокор'я пронизливі норди та ости... (О. Гончар); Домна Федорівна роздягла ще одну головку капусти і кинула її на шатківницю (В. Логвиненко). 3. перен., розм. Руйнуючи, розорюючи, спустошувати, призводити до бідності, злиднів. Землю рідну до сучка роздяг [Феттах], Загарбавши долини хліборобні І женучи туркмен за Копет-Даг (А. Турчинська). 4. розм., кого. Грабувати, знімаючи верхній одяг. Спиняють [бандити] пішого, спиняють і проїжджого. Допитують, б'ють нагаями, роздягають (О. Ковінька); У Шульги першого забрали гроші і ту заяву, що її везли до Харкова. Роздягли потім і інших (А. Шиян). (1) Роздяга́ти / роздягти́ (роздягну́ти) очи́ма кого – уявляти кого-небудь без одягу, голим. Юля розуміла брутальність їхніх натяків і бачила, як вони роздягають її очима (Григорій Тютюнник).