розказувати[розка́зувати]

розка́зувати -ую, -уєш, недок. , розказ а ти, -каж у , -к а жеш, док. , перех. і без додатка , про кого – що , рідко за кого – що . Розповідати, описувати, викладати що-небудь побачене, почуте і т. ін., повідомляти про когось, щось. || Розповідати що-небудь по пам'яті (байку, казку і т. ін.). || Переказувати, викладати зміст роману, оповідання, фільму і т. ін. || Пояснюючи, описувати прикмети, деталі чого-небудь. || у знач. вставн. сл. Уживається як посилання на чию-небудь розповідь або на якесь писемне джерело. Розк а зувати сво ї ми слов а ми — докладно переказувати зміст чого-небудь.

РОЗКА́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКАЗА́ТИ, кажу́, ка́жеш, док., що і без прям. дод., про кого – що, рідко за кого – що. Розповідати, описувати, викладати що-небудь побачене, почуте і т. ін.; повідувати, повідомляти про когось, щось. Сидить [Маруся] смутна і невесела, і нічого про весілля не розказує (Г. Квітка-Основ'яненко); Тяжко, нудно розказувать, А мовчать не вмію. Виливайся ж, слово-сльози (Т. Шевченко); Стара бабуся було розказує нам, дівчаткам, прядучи вовну, .. як то колись було (Марко Вовчок); Їй стало чудно, що вона розказує за себе хлопцеві, котрого побачила вперше (І. Нечуй-Левицький); [Любов:] Мені снилось, що я була щаслива, дуже щаслива, я була з тобою і розказувала тобі своє життя (Леся Українка); – Мій покійний дід розказував, що одного разу заїхали до нього цигани ночувати (Григорій Тютюнник); Розкаже [Шура], як марно шукала його по сибірських госпіталях (О. Гончар); Р…