розкидати

I розк`идати див. розкидати I. II розкид`ати - а ю, - а єш, недок. , розк и дати, -аю, -аєш, док. , перех. 1》 Кидати в різні боки які-небудь предмети, порушуючи порядок їх первісного розташування. || на ( по ) чому . Кидати, розсипати що-небудь по якійсь поверхні. || безос. || Розтоптувати, розминати (ногами, колесами і т. ін.) що-небудь, відкидаючи його в різні боки. || Розгрібати, розворушувати (солому, сіно і т. ін.). || Руйнувати, розвалювати яку-небудь будівлю або щось складене в купу. || Прокладаючи собі дорогу в натовпі або відбиваючись від кого-небудь, енергійними рухами розштовхувати, розпихати людей у різні боки. || перен. Розповсюджувати, поширювати що-небудь серед багатьох. 2》 Кидати або класти не на своє місце, не дотримуючись певного порядку. 3》 розм. Змушувати (всіх чи багатьох) жити, працювати в різних місцях, далеко один від одного. 4》 розм. Необачно, марно витрачати що-небудь. III розк`идати див. розкидати II. IV розкид`ати - а ю, - а єш, недок. , розк и нути, -ну, -неш і діал. розк и дати, -аю, -аєш, док. 1》 перех. Розставляти, простягати, простирати вільно, невимушено (руки, ноги, крила). || неперех. Робити різкі рухи руками або ногами під час розмови, сміху і т. ін. || Розпускати в різні боки далеко від стовбура (гілля, коріння, листя). || Відгортати в різні боки (краї, поли одягу). || Безладно розсипати, куйовдити (волосся). 2》 перех. Стелити, розстеляти що-небудь на чомусь, розпростирати, навішувати над чимсь. || тільки док. Надати вільної, невимушеної пози власному тілові (в ліжку, кріслі і т. ін.). || Напинати (вітрила). Розкид а ти на к а ртах — займатися ворожінням. 3》 перех. Розташовувати, розміщувати, будувати (стан, табір, намет і т. ін.). || Плести (павутину). || Ставити (сіті, невід і т. ін.). 4》 перех. Робити видним кому-небудь, розкривати щось. 5》 перех. , розм. Розподіляти кого-небудь по місцях роботи. || також без додатка . Розподіляти на певний проміжок часу; розраховувати. Розкид а ти на п а льцях — рахувати що-небудь. 6》 перев. неперех. , розм. Думати, розмірковувати над чим-небудь, про щось.

РОЗКИ́ДАТИ ¹ див. розкида́ти ¹. РОЗКИДА́ТИ ¹ , а́ю, а́єш і рідко РОЗКИ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКИ́ДАТИ, аю, аєш, док. 1 . Кидати в різні боки які-небудь предмети, порушуючи порядок їх первісного розташування. Він розкидав усі речі, шпурляв чемодани, висував шухляди (Ю. Смолич); До ранку Дмитро вже горів і метався в жару, розкидаючи подушки й постіль (М. Стельмах); * Образно. Обличчя її було немов спокійне, але очі розкидали лихі іскри (Ю. Смолич); // на (по) чому. Кидати, розсипати що-небудь по якійсь поверхні. На шляху стояла машина, і з неї з гамором та сміхом виплигували дівчата, що приїхали розкидати гній на бурячищі (Григорій Тютюнник); – Дери, доню, .. Парчі й оксамити Та по Кучмані розкидай Неньці на приміти (П. Куліш); Білі чисті хати скрізь біліли в садках, ніби чиясь вередлива рука, граючись, розкидала їх в поетичному безладді по горбах та долинах (І. Нечуй-Левицький); Тимко розкидав на піску кількох дохлих рибок і раків (О. Донченко); * Образно. Зразу поза хатами і поміж деревами в садах являлася золота смуга, ясна, що аж за очі брала. Згодом ясність тая піднімалася вгору, розкидуючи кругом своє щедре проміння (Б. Лепкий); // безос. Дощі осінні, завірюхи оббивали її [хату], і ніхто не мазав ран. Як болячки розкидало по ній – навколо вікон, біля ґанку (А. Головко); // Розтоптувати, розминати (ногами, колесами і т. ін.) що-небудь, відкидаючи його в різні боки. Хома ставив ноги рішуче, злісно, як говорив, а сніг розкидав, наче коняка (М. Коцюбинський); Коли він знову виглянув, то побачив лише танк, що, розвертаючи землю й розкидаючи її, як корабель хвилю, уже виходив з подвір'я в поле (О. Гончар); Я підбіг до вогню і вже хотів ногою розкидати жар, щоб він не набирав сили (Ю. Яновський); // Розгрібати, розворушувати (солому, сіно і т. ін.). Почали [Денис і Манойло] розкидати солому, топтатися по ній, – нікого не було (Б. Грінченко); Марко вже розкидав очерет і відкривав чорну яму, підіймаючи ляду (М. Трублаїні); // Руйнувати, розвалювати яку-небудь будівлю або щось складене в купу. Уже й хату розкидали І сволок з словами На угілля попалили!.. (Т. Шевченко); О. Артемій звелів розкидати стару дзвіницю і поставити нову, гарненьку, височеньку, притуливши її до самої церкви (І. Нечуй-Левицький); Розкидавши першу, що трапилася йому, копицю, заліз [старий] туди по саму шию (Григорій Тютюнник); // Прокладаючи собі дорогу в натовпі або відбиваючись від кого-небудь, енергійними рухами розштовхувати, розпихати людей у різні боки. Мар'ян, розкидаючи людей, рвонувся вперед (М. Стельмах); Кілька душ накинулося на Василя, збили з ніг, але він розкидав їх із себе (Г. Хоткевич); // перен. Розповсюджувати, поширювати що-небудь серед багатьох. Учора Йосип Васильович сказав, щоб зайшла [Тамара] за листівками. Він скаже, де треба їх розкидати (А. Хижняк); Він іде, неначе весь у сонці, розкидає вісті, наче спів (В. Сосюра); Розкидали заразу по всьому селу... (Є. Кротевич). 2. Кидати або класти не на своє місце, не дотримуючись певного порядку. – Ти б не розкидала свої куделі по всіх кутках... (М. Коцюбинський). 3. розм. Змушувати (всіх або багатьох) жити, працювати в різних місцях, далеко один від одного. Старий з журбою зітхнув. – От війна розкидала людей (Д. Бедзик); Та ніхто не втішався її [яблуньки] цвітінням, а тих, що посадили її три роки тому, .. розкидала по світах доля (І. Цюпа). 4. розм. Необачно, марно витрачати що-небудь. Не розкидай харчі: зима велика, все переїсть (Ганна Барвінок); Говориш їм раз, говориш удруге, щоб берегли цеглу, не розкидали (В. Кучер); Він [батько], що розкидував грішми, за котрими вона вічно зітхала, мов половою; він, понижуваний і погорджуваний нею мужик (О. Кобилянська); – Ні, – думала Пріська, йдучи до Насті, – не город винен у моїй пригоді, а безталання моє. Не пропадала б я отак, не розкидала б здоров'я, не занапастила б свого віку, якби не Степан (Л. Яновська). РОЗКИ́ДАТИ ² див. розкида́ти ². РОЗКИДА́ТИ ² , а́ю, а́єш, недок., РОЗКИ́НУТИ, ну, неш, діал. РОЗКИ́ДАТИ, аю, аєш, док. 1. що. Розставляти, простягати, простирати вільно, невимушено (руки, ноги, крила). А на ліжку... ох, аж душно!.. Білі рученята Розкидала, розкрилася... (Т. Шевченко); Уповайченков упав на спину, розкинувши хрестом руки (Л. Первомайський); І чайка на бронзі ясній завмира, Як в леті розкинувши крила (М. Нагнибіда); Іван Іванович розкинув руки, наче збирався летіти (В. Дрозд); * Образно. Зелені руки, повні білоквіту [білоцвіту], На теплу ніч розкинув сонний сад (М. Вінграновський); // Робити різкі рухи руками або ногами під час розмови, сміху і т. ін. Халавка власне живо щось розповідав своїм сусідам, розкидав руками та здвигав плечима (І. Франко); Васильок сильно розкидав .. ніжками і радісно прискав щирим молодим реготом (Г. Епік); // Розпускати в різні боки далеко від стовбура (гілля, коріння, листя). Дерево не пускає коріння вглиб, бо камінь, а розкидає коріння навкруги (М. Коцюбинський); Край Чорного моря чинара розкидала віти (М.…