розлетітися[розлеті́тися]

(див. розлітатися) розліта́тися I - а юся, - а єшся, недок. , розлет і тися, -еч у ся, -ет и шся, док. 1》 Відлітати з якого-небудь одного місця в різні боки (про птахів, комах). || Розноситись у повітрі в різні боки (про дрібні речі, частинки чого-небудь). || Розвіватися в різні боки від швидкої ходи, вітру і т. ін. (про волосся, поли одягу тощо). || перен. Поширюватися в навколишньому просторі (про звуки, голос і т. ін.). || перен. Швидко поширюватися, ставати відомим у багатьох місцях, усюди. Розлітатися прахом . 2》 перен. Розходитися, роз'їжджатися в різні місця; переставати бути разом. || Тікати, розбігатися в різні боки. 3》 розм. Розпадатися на частини від удару, вибуху і т. ін.; розбиватися. || Рватися, розлазитися від тривалого користування (про одяг, взуття і т. ін.). || перен. Припиняти існування, розділившись на частини. 4》 перен. Безслідно зникати; щезати. 5》 Набирати розгону під час польоту; починати летіти з дедалі більшою швидкістю. || розм. Бігти, поступово набираючи швидкість; розганятися, розбігатися. II - а юся, - а єшся, док. , розм. Почати багато і довго літати; не переставати літати.

(див. розлітатися) РОЗЛІТА́ТИСЯ ¹ , а́юся, а́єшся, недок., РОЗЛЕТІ́ТИСЯ, ечу́ся, ети́шся, док. 1 . Відлітати з якого-небудь одного місця в різні боки (про птахів, комах). Покричавши деякий час над щілиною, горобці розлітаються (О. Копиленко); – А зозуля обдурює пташок. Пір'ям вона схожа на яструба. Летить над лісом, падає каменем, а пташки лякаються, думають, що яструб, розлітаються геть (А. Хижняк); // Розноситися у повітрі в різні боки (про дрібні речі, частинки чого-небудь). Сильний порив бурі, розлітаються папери по підмур'ю (С. Васильченко); Дівчина приймала душ. Бризки розліталися по кімнаті (Ю. Яновський); Зо зла ухопив він жмут соломи з сміттям, порохом і швиргонув угору. Пил розлетівся по кімнаті (Панас Мирний); // Розвіватися в різні боки від швидкої ходи, вітру і т. ін. (про волосся, поли одягу тощо). Я побачив жіночу постать перед собою, люту та страшну. Нечесане волосся на її голові .. геть розліталося на всі боки (Панас Мирний); Побіг [Марко] так, ніби його гнав якийсь страшний протяг. Штани його розлітались вище колін, кашкет зсунувся (І. Микитенко); // перен. Поширюватися в навколишньому просторі (про звуки, голос і т. ін.). Підбитий сокіл клекотав, І могутній клекіт розлітавсь луною І орлів на волю попід хмари звав (О. Олесь); // перен. Швидко поширюватися, ставати відомим у багатьох місцях, усюди. Наче бойові прокламації, розліталися в рукописних списках Шевченкові поеми між невільниками, які вставали до боротьби (з наук. літ.); Розлетілася чутка про загальні збори (Г. Епік); Звістка про смерть князя розлетілася по городах і оселищах (А. Хижняк). 2. перен. Розходитися, роз'їжджатися в різні місця; переставати бути разом. У цей час, коли школярі, мов птахи, розлітались на канікули, учительку огортало неспокійне, томливе почуття (О. Донченко); – Чому діти так часто залишають своїх матерів на старість у самотині і розлітаються хто куди? Ставши дорослими, вони дбають уже про своїх дітей (І. Цюпа); Одна-однісінька сиджу, як та бідна сиротина. Діти були – виросли, розлетілися (І. Рябокляч); З соняшниками творилось щось дивовижне. Втрачаючи свій царський дрімотний спокій, вони зненацька оживали, золоте тарілля, здавалось, само розігнавшись, летіло стрімголов назустріч одне одному, і, з'єднавшись на мить у поцілунку, знову розліталось врізнобіч, і вже знову вільно сміялось, пустотливо погойдуючись, сяючи розімлілим золотом до сонця (О. Гончар); // Тікати, розбігатися в різні боки. Коні шарахають од вибухів і розлітаються по полю, наче віщі птахи (О. Довженко); – А, .. ви все біля печі третесь? Ану ж розлітайтесь по одній! (Григорій Тютюнник). 3. розм. Розпадатися на частини від удару, вибуху і т. ін.; розбиватися. Знов налізли вражі танки З лук, із поля, з-за Десни, Розлітались брами, ганки, З тріском падали тини (П. Воронько); Хряп [чоловік] по вікну, а воно брязь! і до одної шибки так і розлетілось (Г. Квітка-Основ'яненко); // Рватися, розлазитися від старості, тривалого користування (про одяг, взуття і т. ін.). – Куплю кожушину, як не буде дорога, бо моя стара, вже не огріє мене взимі, розлітається (О. Кобилянська); – Купіть, мамо, хліба до хати, Оленці черевики, а собі вовняну хустку, бо стара вже геть розлітається (П. Козланюк); // перен. Припиняти існування, розділившись на частини. Розлетівся .. мій гурток, як кажуть, з тріском, а його ватажок вилетів з того села назавжди (С. Васильченко). 4. перен. Безслідно зникати; щезати. Розлетяться, як дим, навіяні чари, пересниться страшний сон, життя потече тихим своїм руслом (Г. Хоткевич). 5. Набирати розгону під час польоту; починати летіти з дедалі більшою швидкістю; // розм. Бігти, поступово набираючи швидкість; розганятися, розбігатися. Каринський рушив був далі, але Васюта схопив його за рукав. – Стій! Куди розлетівся? (Ю. Шовкопляс). ◇ Аж (що й, ті́льки і т. ін.) пі́р'я лети́ть (розліта́ється, си́плеться і т. ін.) / полети́ть (розси́плеться, поси́плеться і т. ін.) див. пі́р'я; Іти́ (розліта́тися) / піти́ (розлеті́тися) пра́хом див. іти́ ; (1) На трі́ски́ розліта́тися (розпада́тися і т. ін.) – остаточно, зовсім гинути. Скільки на тріски розлетілося барж – знали промисловці (М. Рудь); І де розсипались окови, Де трон розпався на тріски, – Зросли поемами будови, Лани розквітли, мов казки (М. Рильський); (2) Розліта́тися (розві́юватися) / розлеті́тися (розві́ятися) пи́лом (в пил) – безслідно зникати. Все старе розлітається в пил (В. Сосюра); Для чого ж були роки, наповнені солдатчиною..? Щоб пилом розвіятися всім твоїм ілюзіям (О. Гончар). РОЗЛІТА́ТИСЯ ² , а́юся, а́єшся, док., розм. Почати багато і довго літати; не переставати літати. Голуби блискотіли у небі! Білі, ясні голуби розлітались (П. Тичина); Праворуч – два ставки. Над ними, понад самою водою, Веселі розлітались ластівки (О. Підсуха).