розлив[ро́зли́в]

ро́зл и в -у, ч. 1》 Дія за знач. розлити , розливати . Розлив металу . Р о зл и в кр о ві — убивство, поранення кого-небудь. 2》 Вихід річки, озера з берегів (навесні, після великих дощів і т. ін.); повінь. 3》 Поверхня, простір, залиті водою; водяна гладінь. || перен. Широкий простір, зайнятий чим-небудь однорідним (рослинністю і т. ін.). || перен. Простір, залитий, заповнений світлом, туманом і т. ін. 4》 перен. Про милозвучні, переливчасті звуки, переливи голосу. 5》 перен. Великий, широкий рум'янець.

РО́ЗЛИ́В, у, ч. 1 . Дія за знач. розли́ти, розлива́ти. Розлив металу; Цех розливу. 2. Вихід річки, озера із берегів (навесні, після великих дощів і т. ін.); повідь. Ті нещасні випадки, про які ти пишеш, були ще весною, коли розлив не ущух, а тепер, навряд щоб так було небезпечно (Леся Українка); Раптовий і навальний розлив рік завдавав страшних мук (М. Чабанівський); * У порівн. Над Ай-Петрі летів, як розливи ріки, тихий вересень, сонячний, любий... (В. Сосюра). 3. Поверхня, простір, залиті водою; водяна гладінь. За Ташанню діброви стоять у весняних розливах, а від чорного дуб'я і тінь у воді чорна (Григорій Тютюнник); Ген над рікою перед нами, над голубим розливом вод, підперши небо димарями, встає задимлений завод (І. Гончаренко); // перен. Широкий простір, зайнятий чим-небудь однорідним (рослинністю і т. ін.). Просто з маршу студбат попав під шквал вогню. Коли наближались сюди, попер…