розлом[розло́м]

РОЗЛО́М, у, ч. 1. Дія за знач. розломи́ти, розло́млювати і розломи́тися, розло́млюватися. Відважна четвірка вчених станції “Північний полюс-1” розпочала наполегливу кропітку .. роботу. Вони продовжували її .. при неодноразових розломах крижини (з газ.); * Образно. Тяжко, до розлому в голові розмірковував Дорош. Уперше йому не вистачало власного розуму, власного розмислу (Ю. Мушкетик). 2. Місце, по якому розломилося що-небудь. Коли горн був уже готовий, чотири помічники і Рубін п'ятий взяли крюк і поклали розломом у жар (І. Сенченко); Аналіз умов залягання нафти в різних нафтогазоносних районах показав тісний зв'язок нафтоносності з розломами, які глибоко проникають вглиб земної кори (з наук.-попул. літ.). 3. перен., рідко. Внутрішній розлад, порушення єдності, цільності (у свідомості людини, в певному середовищі і т. ін.). Це вже майже одверта заява про непідлягання постанові більшості, це загроза розломом організації, братовбивством (В. Винниченко); // Розходження в поглядах, думках.