розлучити[розлучи́ти]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
(докон. до розлучати / див. розлучати) розлуча́ти - а ю, - а єш і рідко розл у чувати, -ую, -уєш, недок. , розлуч и ти, -луч у , -л у чиш, док. , перех. 1》 Примушувати кого-небудь розійтися, відійти один від одного. 2》 Роз'єднувати, відділяти одне від одного кого-небудь (близьких, рідних, друзів і т. ін.). 3》 Припиняти, розривати чий-небудь шлюб. 4》 розм. Відділяти по одному з гурту (свійських тварин); вилучати.
(докон. до розлучати / див. розлучати) РОЗЛУЧА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко РОЗЛУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗЛУЧИ́ТИ, лучу́, лу́чиш, док., кого. 1 . Примушувати кого-небудь розійтися, відійти один під одного. Довго я з ним просиділа .. Та вже господиня покликала, розлучила нас, а то б, здається, й цілу ніч просиділа (Панас Мирний); Повільний, журливий спів далеко лунав над імлистими луками: Темная ніч розлучає, коханая нас... Голос був повний, красивий, розлогий (О. Гончар). 2. Роз'єднувати, відділяти одне від одного кого-небудь (близьких, рідних, друзів і т. ін.). – Не розлучайте мене з моїм Василечком (Г. Квітка-Основ'яненко); – Ой Тимоньку, голубчику, ріднесенький мій, дорогесенький! Розлучають нас, – заплакала вона ще дужче (Григорій Тютюнник); – Прошу пана нас [братів] не розлучувати! (І. Франко); – Помремо разом, і спершу я помру перед тобою, і хіба тільки мертвого мене розлучать... (О. Довженко). 3. Припиняти, розривати чий-небудь шлюб. [Руфін:] Чи се тобі громада наказала, чи ваш єпископ шлюб наш розірвав? Яка страшна сувора сяя віра, що розлучає жінку з чоловіком (Леся Українка); Я вам не суддя мировий... Не я розлучала, і зводити не мені (Микола Чернявський). 4. розм. Відділяти по одному з гурту (свійських тварин); вилучати. Повагом ішли корови в пилу вуличному. Десь мекали вівці і ляскав батогом вівчар – розлучав по дворах (А. Головко).
«розлучити» засвідчено в словнику Б. Грінченка (1907). Це один із найповніших домодерних реєстрів української лексики.
Морфологія
дієслово · 17 форм · VESUM
| Форма | Позначка |
|---|---|
| розлу́чимо | майбутній, множина, 1 ос. |
| розлу́чим | майбутній, множина, 1 ос. |
| розлу́чите | майбутній, множина, 2 ос. |
| розлу́чать | майбутній, множина, 3 ос. |
| розлучу́ | майбутній, однина, 1 ос. |
| розлу́чиш | майбутній, однина, 2 ос. |
| розлу́чить | майбутній, однина, 3 ос. |
| розлу́чено | |
| розлучі́м | наказовий, множина, 1 ос. |
| розлучі́мо | наказовий, множина, 1 ос. |
| розлучі́ть | наказовий, множина, 2 ос. |
| розлучи́ | наказовий, однина, 2 ос. |
| розлучи́ти | інфінітив |
| розлучи́ла | минулий, жін. |
| розлучи́в | минулий, чол. |
| розлучи́ло | минулий, сер. |
| розлучи́ли | минулий, множина |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| розлу́чить | інфінітив |
Синоніми та антоніми
Літературні засвідчення
…однакові дівахи, чи то пак, дєвчьонкі або, краще сказати, тьолкі, фарбована блондинка і фарбована брунетка, тільки в однієї з них сильно підбите око і сильно розхитаний третій зуб, а в другої — червоний рак засосу під лівою груддю і цілий розсип синців на шиї та передпліччях. І розлучити їх не зможе ніщо. Хіба тільки шенґенська віза. Над Воєводиною Карл Йозеф Цумбруннен урешті досягнув Дунаю. Спершу він узяв ліворуч на Новий Сад, але запах брудних бинтів стрімко відкинув його на північ. Якийсь рік тому тут скажено бомбили, тож йому не вдалося побачити на дунайському плесі доброї половини сподіваних мостів.…
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: dmklinger