розмірковувати[розмірко́вувати]

розмірко́вувати -ую, -уєш, недок. , розміркув а ти, - у ю, - у єш, док. 1》 Заглиблюватися думками в що-небудь; мислити, міркувати. 2》 про кого – що , над ким – чим . Зіставляти різні думки, міркування, всебічно зважувати щось, роблячи певні висновки; обмірковувати. || над чим і без додатка . Думати над чим-небудь, роздумувати про щось 3》 перев. недок. Висловлювати свої думки, говорити про що-небудь.

РОЗМІРКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗМІРКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1 . Заглиблюватися думками в що-небудь; мислити, міркувати. Незвичне, якесь млосно-гидке відчуття олов'яної ваготи у всьому тілі не проходило. Але вже здатна була [Надійка] щось думати, згадувати, навіть розмірковувати (В. Козаченко). 2. про кого – що, над ким – чим. Зіставляти різні думки, міркування, всебічно зважувати щось, роблячи певні висновки; обмірковувати. В неділю вона ходила в ліс, де стояли готові зруби, оглядала .. матеріал, розмірковувала і розпитувала про ціни в лісників (М. Коцюбинський); Другого дня я довго тинявся по саду Шевченка, все ще розмірковуючи над тим, що ж мені робити (Я. Гримайло); Остап був не з полохливих. Але, розміркувавши, вирішив не рискувати [ризикувати] життям по-дурному (А. Головко); // над чим і без дод. Думати над чим-небудь, роздумувати про щось. Не розмірковуючи для чого, петляючи між деревами, Дмитро великими кроками спускається вниз (М. Стельмах); Не розмірковуючи довго, він витяг з кишені ножа, розкрив його і встромив у землю (І. Сенченко); О. Нестор був так збентежений і зворушений до глибини душі, що не був в силі розміркувати над сими питаннями (І. Франко). 3. перев. недок. Висловлювати свої думки, говорити про що-небудь. – Війна, бачите, нині пішла незвичайна, – розмірковує полковник (Іван Ле); Демид палив цигарку за цигаркою та сумовито розмірковував: – Марнотратство яке на світі, ох, марнотратство... (О. Гончар).