розпалювати[розпа́лювати]

розпа́лювати -юю, -юєш і рідко розпал я ти, - я ю, - я єш, недок. , розпал и ти, -пал ю , -п а лиш, док. , перех. і без додатка . 1》 Викликати горіння чого-небудь; запалювати. || Розводити вогонь у печі, грубі і т. ін.; починати топити яким-небудь паливом. || Викликати жевріння, тління тютюну (в цигарці, люльці). 2》 перен. Викликати в кого-небудь стан нервового збудження. || Збуджувати в кому-небудь чуттєвість, пристрасть. || Посилювати у кого-небудь якісь почуття, настрої, бажання і т. ін. Розпалювати кров . 3》 перен. Викликати наростання, розгортання, розвиток чого-небудь.

РОЗПА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, рідко РОЗПАЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., РОЗПАЛИ́ТИ, палю́, па́лиш, док., кого, що і без прям. дод. 1. що і без дод. Викликати горіння чого-небудь; запалювати. Йдуть з дровами та з частками м'яса вартові, розпалюють перед храмом вогонь (Леся Українка); Міхи престрашні надимають [ковалі], Огонь великий розпаляють, Пішов тріск, стук од молотів (І. Котляревський); Микола назгрібав торішнього сухого очерету, сухої осоки і розпалив багаття (І. Нечуй-Левицький); // Розводити вогонь у печі, грубі і т. ін.; починати топити яким-небудь паливом. Гнат вніс сухого ломаччя та заходивсь розпалювати на вечерю (М. Коцюбинський); Раз за разом чується дзижчання й ревіння машини-звірюки, яку все більше розпалює Данило (В. Винниченко); Служниця розпалила, накидала дров, покрутилася ще по хаті, накинула на себе хустку (Н. Кобринська); Мостовий став навколішки і заходився розпалювати грубку (М. Зарудний); // Викликати жевріння, тління тютюну (в цигарці, люльці). Підійшов до вогнища дід Остап. Сів на землю й почав люльку розпалювати (А. Головко). 2. кого, перен. Виклика́ти в кого-небудь стан нервового збудження. Груня ждала, поки мати виговориться, мовчала, щоб не розпалювати, проте не вдержалася (К. Гордієнко); Цей спокій ще більше розпалив князя. Вже не володіючи собою, забігав по кабінету (В. Гжицький); // Збуджувати в кому-небудь чуттєвість, пристрасть. Вертаючися од неї, Роман сердився, що йому так не щастило. Але це ще більше розпалювало його (Б. Грінченко); То не біда, що нас розпалили футбольні пристрасті (А. Крижанівський); // що. Посилювати у кого-небудь якісь почуття, настрої, бажання і т. ін. Цей дідок занадто розпалюава мою цікавість. Я його прекрасно уявляв собі (В. Винниченко); Не будемо розпалювати вашої цікавості. Скажемо просто – це була дівчинка, і звали її Наталя (О. Донченко); Думки .. сповзаються й розповзаються в парубочій голові і розпалюють в ній немилосердний гнів (М. Стельмах); Безвихідь та безпорадність тільки розпалювали досаду (із журн.); Хома не чув утоми. Його руки, наче залізні кліщі, крутили мідяні труби і чим твердіші вони були, тим більшу розпаляли охоту перемоги (М. Коцюбинський). 3. що, перен. Виклика́ти наростання, розгортання, розвиток чого-небудь. Кат війну розпалює, ворог в двері стука, – наша ж праця мирна – миру запорука! (П. Тичина). (1) Розпа́лювати (збу́джувати) / розпали́ти (збуди́ти) при́страсті – викликати в когось сильні почуття, сприяти їх виникненню. Жінки на чолі з Марією репетували далі. Христя намагалася заспокоїти їх, але це ще дужче розпалювало пристрасті (І. Кириленко); Всього було вдосталь у цій переповненій, по-південному яскравій Каховці, все горіло на сонці, дратуючи спраглу уяву, збуджуючи пристрасті (О. Гончар). ◇ (2) Розпа́лювати кров яку, у кого і без дод. – те саме, що Хвилюва́ти кров (див. хвилюва́ти ). Воля, воля і воля! Це чарівне слово .. розпалювало кров у хлопця (М. Коцюбинський).