розпорядження[розпоря́дження]

розпоря́дження -я, с. 1》 Дія за знач. розпорядитися , розпоряджатися 2), 3). У (в) розпор я дженні кого, чого — у володінні, у віданні кого-, чого-небудь. У (в) розпор я дження кого, кому — для використання на чийсь розсуд. 2》 Наказ в усній або письмовій формі, даний директивним органом чи повноважною особою. || Папір, на якому викладено наказ. || Взагалі чиєсь веління. Віддавати розпорядження .

РОЗПОРЯ́ДЖЕННЯ, я, с. 1 . Дія за знач. розпоряди́тися, розпоряджа́тися 2, 3. Можливість розпорядження майном – це ключове начало ефективного управління, – приватизаційними процедурами тут не передбачена (із журн.); Розпорядження коштами артілі. 2. Наказ в усній або письмовій формі, даний директивним органом чи повноважною особою. Чутки були такі, що Кривоніс весь час ворогував з гетьманом і між ними не раз доходило до гострих сутичок і до гострих розпоряджень з боку гетьмана на Кривоноса (М. Грушевський); // Папір, на якому викладено наказ. Дивлячись на розкладені на столі накази, розпорядження, донесення маршалів і листи з Франції, Наполеон замислився (П. Кочура); В бездонний мішок [розвідників] полетіли .. таємні циркуляри й розпорядження фон Манштейна (В. Кучер); // Взагалі чиєсь веління. Вона чекала розпоряджень на завтрашній день (В. Собко); Помітивши, що водій жде розпорядження, л…